«Зламані сходи. Детективні записки соціопата», роман, частина 1

Лікар кивнув, підтверджуючи мою компетенцію, й стиха розповів, що блок «Зет» у диспансері мав особливий статус. Там власне перебували підопічні Захара Цуркана, який проводив над ними досліди. Запам’ятався один хлопчина, років двадцяти. Якщо не помиляється, звали його Борка Коломієць, десь із Вінниці чи з тих околиць. Захар ухопився за нього, як за безцінну знахідку. Доволі яскравий зразок делінквентної поведінки. Хлопчина навмисне дратував владу. Купив якось дві пачки лотереї, присвяченої 8 березню, жіночому святу. І виклав тими білетами перед будинком партійного начальства слово «курвіметр». Здавалося б, нічого особливого. Курвіметр – геодезичний прилад для вимірювання довжини кривих ліній по карті. Але перший склад слова, але білети лотереї, присвяченої 8 березня. Та й нагле загалом слово під вікнами влади. Не складало великих труднощів виявити, хто купив дві пачки лотереї. Тоді лотерею радянським людям розповсюджували по рознарядці. А тут сам, добровільно, купив дві пачки… Прочитали нотації й відпустили, адже формально нема за що причепитись. Слово не лайливе, в технічних словниках указане. Ото й тільки, що невдоволеному начальству під вікнами викладене. З натяком… Вдруге Борку загребло КДБ, коли він прикинувся народним дружинником. Зайшов у ресторан у центрі міста з червоною пов’язкою на рукаві. А там гуляли три начальники – комунгоспу, будівельного тресту і ЗАГСу. Всі з партійними квитками й добре загазовані. Хлопець представився дружинником і сказав, що чоловіча компанія робить багато шуму. Зараз підійде вся бригада «ДНД» і їм буде непереливки - куриш, п’єш вино і пиво – ти посібник Тель-Авіва. Якщо хочуть тихо й мирно пригасити конфлікт, нехай терміново показують йому партійні квитки. Борка зібрав документи й підступив до вікна, щоб видніше було почитати. Затим вискочив у двері й поминай, як звали. Через день на дошці пошани коло міської ради з’явився великий напис: «Вони пропили документи!». І приклеєні партбілети начальників… Це вже було занадто. Спецслужба постаралась й знайшла фальшивого дружинника. Потримали Борку п’ятнадцять діб у міліції й відпустили. Бо до суду його тягти було не з руки. Скандал би піднявся, кому того треба?.. Втретє, ґрунтовно, потрапив Борка в поле зору КДБ, коли вийшов у радіоефір. Він сконструював любительську радіостанцію, на яку потрібен був дозвіл. З тієї радіостанції можна було зв’язатись і поговорити про погоду з голосами в Бразилії, в Австралії та в Новій Гвінеї. Натомість Борка завів дружбу з поляком. Поляк розказав йому про перші кроки «Солідарності», а Борка травив анекдоти про Брежнєва. Щось таке про четверту програму телебачення. Тоді ж було тільки три, а тут ввели четверту. В перший же день радий громадянин сів до телевізора, увімкнув першу програму і побачив, що по ній виступає Брежнєв. Перемкнув на другу – знову Брежнєв. На третю – все той же Брежнєв. Перемкнув на четверту. Там сидить полковник КДБ і погрожує пальцем: «Я тобі поклацаю!» Полковник запеленгував Борку Коломійця і передав його у чіпкі руки Захара Цуркана. З точки зору радянської людини вчинки цього хлопчини не вкладались у здоровий глузд і могли бути пояснені психічними відхиленнями. Захар загорівся і зразу ж під лікування Борки та ще кількох подібних типів висунув наукову програму. Грошей влада на ці потреби не шкодувала. Так з’явився блок «Зет» у Краснянському диспансері. Там вони вчили не послушних правильно перемикати канали…

Я ніколи не вів справжніх розслідувань. Журналістські спроби не йшли ні в які порівняння з ділом про зникнення рідного батька. Тут головне вчасно поставити правильні питання правильним людям. Але які це можуть бути правильні питання? І де знайти тих правильних людей, які відкриють таємницю?..

Мусій Томин, асистент професора Цуркана, один з них?..

 – Що це за «П’ятнадцята лабораторія»? Де вона працювала? – силував я зляканого лікаря до спогадів.

– Хм… Так називалась невеличка конторка, у підвалі на Подолі, - лікар старанно витер мокрі губи – біла серветка перемістилась із лівої кишені у праву.

Цікаво, він таким же чином перекладає їх назад?

– Ну?.. – підігнав Томина, який загальмував.

– Ми давали підписку… Про нерозголошення, - розгублено поглянув на мене Мусій.

– Кому ви давали підписку? КДБ?..

– Так, КДБ…

– І де воно, ваше КДБ? В дупі сидить?.. Нема перед ким трястися. Тільки перед Богом. І, може, переді мною, - твердо глянув на нього. – Розказуйте, не кусайте язика!..

– У тій… конторці… сиділо кілька діляг із Москви. Приймали у нас звіти. Пам’ятаю, тими звітами, повними теками, були забиті шафи й стелажі. Вони аналізували папери професора Цуркана і робили свої висновки.

– Які висновки?

– Про поведінку піддослідних…