Григорій Штонь

Народився 13 березня 1941, с. Вербовець, нині Лановецького району Тернопільської області. Український письменник, поет, сценарист, літературознавець, літературний критик, художник. Доктор філологічних наук (1998). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1996). Член Національної спілки письменників України (1982).

Лауреат премії «Коронація слова» (2002, 2003).

Основні праці:

Становлення нової людини і літературний процес (К.,1978),

Романи Михайла Стельмаха (К.,1985),

Анатолій Дімаров (К.,1978),

Духовний простір української ліро-епічної прози (К., 1998).

Автор розділів й портретних статей в навчальному посібнику «Історія української літератури ХХ ст.». У 2-х томах і З-х книгах. (К., 1993—1994).

Автор понад 200 літературно-критичних і наукових праць, монографій, збірок поезій «Візії» (1995), «Затока лун» (1999); книжок прози «Пастораль» (1989), «Тернова мушля» (1997), «Пообіч часу» (2004); романів «Суд» (2000), «Рай» (2001), «Містраль» (2004), «Форум вічноживих» (2005), «Нічні сонця», «Ексклюзив» (обидва — 2006);

 

Публикации в «Палисаднике»

  1. №4 2017 (14) - «П’ять життiв, прозоскайп», роман