«Іншопланетна Рашка» (уривки з книги), переклад з російської Наталії Лізогуб

— Біленький пісочок, різнокольорові пасочки і такі ж різнокольорові дітки, — з огидою сказав Вован. Він штовхнув бортик пісочниці ніжкою в білому гольфику і жовтому сандалику. — Піндоська пластмаса...

Його увагу привернула дуже висока пірамідка, яку будували в пісочниці африканський хлопчик у червоній футболці на ім’я Барак і маленька німкеня в акуратному платтячку з білим комірцем на ім’я Ангела. Вони посміхалися і раділи кожній новій пасочці, яку вдавалося додати до вершини піраміди.

— Сюсі-пусі, — скривився Вован.

Пірамідка поступово росла і виходила надзвичайно висока. Вован захотів до них приєднатися. Він переступив через бортик пісочниці, підійшов до пірамідки та хотів додати на її вершину пасочку, як раптом Барак обернувся до нього і суворим недитячим голосом сказав:

— Не можна. Це наша гра. Ми тебе не запрошували.

— Ах так! — сказав Вован і збив пірамідку ногою, в ту ж секунду схопивши в руки відерце з піском і висипавши його на голову Барака.

Підбігла вихователька. Вона виставила Вована з пісочниці і стала допомагати Бараку витрушувати пісок з волосся.

— Воване, — сказала вона, — ти залишаєшся без морозива.

У цей час Вован побачив, як Барак тихесенько, щоб вихователька не бачила, показує йому кулак.

— Маріє Іванівно! — Вован удавано примружив очі і зробив жалісливе лице. — Барак мені весь час погрожує і навіть зараз мені кулак показує.

Через якийсь час Марія Іванівна відходить від них. Барак з Ангелою знову починають будувати пірамідку. Вован бачить, що вихователька на них поглядає. Він починає бігати навколо Барака з Ангелою і наспівувати дитячу пісеньку. При цьому Вован намагається непомітно для виховательки підчепити носком сандалика пісок і хоч трохи потрапити ним в Барака з Ангелою. Іноді йому це вдається. Коли Вован завершує десяте коло, Барак схоплюється і хапає його за грудки.

Бачачи, що біжить до них Марія Іванівна, Барак відпускає Вована. Вихователька підбігає і починає вичитувати Барака. Вован тисне сльозу і удаваним плаксивим голосом канючить:

— Ця чорна дупа взагалі вважає себе головною у цій пісочниці...

— Воване, — Марія Іванівна суворо повертається до нього. — За расистські висловлювання я тебе позбавляю права грати в цій пісочниці. Виходь.

Вован з ненавистю дивиться на них. З очей його струмком вириваються сльози образи від несправедливості.

— Ну й пішли ви на хрєн, — говорить Вован, відкопиливши нижню губу і витираючи сльози тильною стороною кисті.

Він вистрибує з пісочниці і, підстрибуючи, біжить у напрямку гойдалки.