«Коли сонце доходить до самісінької межі…»

Сергій Татчин

ЕЛЕМЕНТАРНЕ

 

серпень. земля приречена.

тиша – як смерть, не згірш.

осінь у кожнім реченні.

в кожнім мовчанні вірш.

 

кроки чиїсь за обрієм.

і голоси, і спів.

вересень з жовтнем – добре їм.

а листопад запив.

 

зреченець, схимник, пасинок.

проти усіх, один.

в нього мені припасено

небо. а в нім – сліди.

 

бо після нас щоосені

ходять поверх небес

двоє. і ходять босими.

з ними гуляє пес.

 

бігає здовж і колами.

у глибині, на дні.

двоє гуляють голими.

в небі вони одні.

 

між дощовими хмарами,

прямо поверх води,

двоє, двома примарами,

ходять туди-сюди.

 

цей листопад прости мені.

й те, що не з, а – без.

двоє тепер без імені.

і безіменний пес.

 

це не любов. як правило,

це не вона. вона

все між двома поправила б, –

в небі ж немає дна.

 

я задираю голову.

дощ від плачу запух.

капає з неба олово

прямо в Південний Пух.

 

 

ТОПОНІМІЧНЕ

 

краєвиди вересня – це щось із Шилова,

коли Вінниця мокне – від Вишеньки до Тяжилова.

і стоїть, зсутулена, під дощем,

монотонно повторюючи – ще і ще:

що ж ти, осене, із нами робиш?

і чи є порятунок від цієї хвороби? –

від коротких прокрустових вечорів,

від олов’яних зірок поміж хмар вгорі,

від димів на зорі, від пташиного кличу,

і навіть від Бердичева.

чи від того, що в літа є межа – по вежі.

тож, нащо ти, осене, так пильно стежиш,

чи ніхто не перейшов її, бува, навспак,

і чи не пора пускати по сліду собак –

жовтооких, кудлатих, прудких, осінніх –

ну, чому від тебе немає спасіння? –

від хортів, що винюхують все довкола,

від багать, від натхнення, що гостро коле,

від алей, де всуціль лиш примари й химери,

і навіть від Жмеринки.

а чи – від силаботоніки, що з рими в риму –

зі всіма приреченими – незримо,

і всіма одержимими тобою, осене,

зі всіма голосистими і безголосими,

що очікують на тебе – із року в рік,

наче хто їх врік, чи навік прирік,

щоб вони божеволіли – і не від тебе,

а від свого внутрішнього плацебо, –

від рядків, що вкотре мусять написати нам,

і навіть від Козятина.

 

Страницы