«Омріяне вино на денці літер», рецензія на роман Наталії Бельченко, «Знаки і знади»

Ні, на цій аж надто мажорній ноті я закінчити не можу. Бо так і мед може стати отрутою. Отже, краплинка дьогтю. Поетка інколи робить те, чого робити не слід: «І обопільною є радість» (вірш «Одра/Одер» /3/). Чуєте, як зяють голосні: ою — є? Є і ще деякі дрібні вади, та, оскільки книжка в цілому дуже вдала і заслуговує тільки на щирі й приязні слова, то прискіпливість прибережу для іншої нагоди.