«Про що шуміли дощі», роман (2 частина)

— Доброї ночі. Не заважаю?

— Не переймайтесь. Радий чути.  А де ж Юрко?

— Вже повинен бути вдома. Не хвилюйся, з ним все нормально. Схоже, він не з таких, кого можна легко образити.

    Аркадія ж  не знає, що ми мешкаємо під однією стріхою. Та я не став їй  говорити  про ці дрібнички. Це б похитнуло наш імідж.

— Чому не спиш? —  запитую в неї про казна-що, аби не мовчати.

— Слухаю дощ.

— І про що ж він говорить?

— Про мрії, які не здійснились.

— Якщо дощ такий розумний, то підкаже, як мрії перетворити в реальність.

— Це ти говориш як синоптик — архітектору?

— Як “брат по нещастю”.

— Приємно ось так серед ночі зустріти родичів.

— Всі люди — брати.

— «Всі люди — вороги», — сказав колись Олдінгтон.

— Які знання текстів світової літератури! —  відверто дивуюся.

— Я б охарактеризувала їх як випадкові.

— Хороші в твоєму житті були випадки.

— Були, та мало, тому так і не дізналась — Олдінгтон — це письменник чи якийсь громадський діяч.

— Прозаїк, — уточнюю.

Гадаю, це вона навмисно так говорить.

— А тобі чому не спиться?

— Не хочеться, —  не говорити ж їй, що я не вкладаюсь спати, бо чекаю на Юрка, який все рівно розбудить, якщо повернеться сьогодні.

— Але вже ж пізно. Звик пізно лягати?

— Я ні до чого не звик. 

— Про що  зараз думаєш?

— Про мрії, яким ніколи не здійснитись.

— Невже тобі більше нема про що думати?

— Настав такий час.

— Корисно буде знати, коли ж настає такий час?

— Не раніше, ніж в 33 роки.

— А потім?

— А потім час мріяти минає.  Так помирати легше.

— Чи не рано?

— Я взагалі, а не про себе.

— Чуєш, який розлогий грім?

— Звук залежить від типу хмар. Люблю  слухати грім. Він, як і дощ, розповідає багато що.

— І що ж  він мовив?

— Змінюється напрямок вітру. Хмарність рухається на північ. Висока ймовірність підвищення тиску. І через десять-п’ятнадцять хвилин над містом проясніє небо. Ясна і тиха погода встановиться не більше ніж на дві доби.

— Ніякої  поезії.

— Поезія на землі. В небі — закони.

— А чим ти займаєшся, коли живеш поза  небесними законами?

— Ховаюсь від людей. Іноді п’ю горілку, частіше — читаю книги або просто лежу і дивлюся в стелю…