Вірші

Місяць і Зоря

До місяця, до ясного

Прийшла в гості зоря.

Без тебе, без прекрасного

Життя нема, й згоря…

 

У небі нас мільйони,

А ти такий один —

Холодний і без жо́ни

Серед нічних годин.

 

Люблю я милуватися

Тобою вдалині,

Як тільки укриваються

Десь сутінки нічні.

 

Але додолу тягне

І в сон глухий несе,

Ніч ковпака одягне

І в сні потоне все.

 

Я зранку знову схожу

І в повний зріст встаю.

Побачити не можу

Я вроду вже твою.

 

Куди світить не знаю,

І як тебе знайти.

Десь в далині шукаю,

Пів неба перейти.

 

То маревом ти з’явишся,

У небі серед дня,

То в хмарах заховаєшся —

Робоча метушня.

 

Чому ти все втікаєш?

Чому завжди один?

Любові ти не знаєш,

У небі між вершин?

 

Я в жарі народився,

Біля Землі свої.

І з нею одружився,

Пройшли віків строї.

 

Був жар і клекотало,

І в мене і в неї́.

Але з роками стало,

Пішло по колії.

 

Вона цвіте і родить,

Я сон їй стережу —

Чого за дня не зробить,

Я в ніч допоможу.

 

Нехай вона не гріє,

І тільки вод блакить,

Від неї серце мліє,

Нічим не заполонить.

 

Зірки горять згорають,

А Місяць не один —

З Землею любо глянуть

Не лічать час годин.

Грудень 2017

 

Війна і заздрість

 

Журба з журбою ходить

І не спасти біди.

І хліб уже не родить —

Танків самі сліди.

 

Війна похоронила

І снігом замела,

Останню душу вбила —

Життя перевела.

 

І не знайдуть радари

Ознаки тут життя —

Поклали нам варва́ри

Свій слід на покуття...

 

Журба з журбою ходить,

Відводить очі він.

«Я не хотів» — підводить,

Але вже дзвонить дзвін...

 

Братів похоронили,

Всіх тих, що полягли.

І край оборонили —

До миру відтягли.

 

Принесли зло зі сходу,

Із брудом завезли.

І для свого народу

Зав’язані вузли.

 

Цвіли тут білі вишні,

Росли пишні́ сади.

У селах була тиша,

А зараз — гук «арти́».

 

Зараза тут зростала

І до сих пір росте,

Щоб всунути кинджала

Як тільки проросте.

 

Зараза та є заздрість —

Страшна людська напасть.

Щоб схоронити радість

І волю в нас украсть.

 

Жили у мирі злагод,

Ділили черствий хліб.

Пройшли роками пагод

І мав хто що наскріб.

 

Коли ми розділились,

І свій обрали шлях —

Ви просто обізлились,

Бо в них буде свій дах.

 

Все знищено і спалено,

Пухлину щоб створить.

Руїнами завалено —

Вогонь вражди горить.

 

Не жити вам у спокої,

І бути краще нас —

Із-за стіни високої

Не випустимо вас!

 

Але біда не в горі,

І не в тому́, що злить:

А в тім, що в власнім дворі

Зараза теж сидить.

 

І боронити важко.

Ще важче не продать,

Коли народ, як пташк

Аби все обідрать!

 

Іде війна на сході,

Тримайтеся, брати —

Стоїть журба на вході,

На виході — кати.

 

Питання тільки часу,

Терпіння і межі.

Критичну нашу масу

Зібрали би мужі.

 

Коли буде підтримка —

Єдина буде рать,

Не стане вже затримка:

Не будуть продавать.

 

Не пропустить, не згайте

Оту чарівну мить,

Коли той півень — заздрість —

Додому полетить.

2017