понедельник
Вірші
та коли я дістануся місця таки
рукавиці знімаючи мокрі
вже нікого не буде — лише двірники
і не чутно нічого як окрім
дзеленчать ледь зачувши легенький мороз
їхні відра крихкі від корозій
як в тумані наосліп повзе сміттєвоз
і змітає усе по дорозі
3
так і треба — спека тридцять два
так і буде — вигорілі коси
терпко пахне скошена трава
радісно гудуть над нами оси
маєш волю маєш і мене
маєш в сумці яблуко червоне
не забудь лише про головне —
вимкнути свідомість телефона
може тут залишимось чи як
первісно-общинно заживемо —
хліб і риба хижа із гілляк
і ні згадки хто ми що ми де ми
а вода розбурхана аж страх
обмиває прибережні плити
і велосипед у бур’янах
з колесом валяється пробитим
і так легко — вперше за віки -
ні про що не думати — бо нащо
в затінку дерев біля ріки
тих які не названі ніяк ще
Страницы
- « первая
- ‹ предыдущая
- 1
- 2
- 3
- 4