Вірші

CASANOVA’S LIST

я стіл накрию у вітальні гостям

я витягну свою найкращу сукню

і о годині так приблизно шостій

виделкою об пляшку дзвінко стукну

 

дзюркоче цівка сивої горілки

на тріснутому блюді — смужка клею

а скільки їх запрошено а скільки -

полічимо на пальцях однієї

 

я вибрала для кожного з них місце

критерій взявши лиш хронологічний

— заходьте — не баріться — лютий-місяць

тут холодно і дме зі шпарок вічно —

 

згорілі дрова чорне попелище

вони також одягнуті у чорне —

і той що біля мене сів найближче

і той з яким не склалося повторно

 

і ті обоє з пухом над губою

що одночасно кажуть «вечір в хату»

але не зачиняють за собою

бо ще за ними сніг іде лапатий

 

я позсуваю аж перед світанком

стільці примерзлі мертво до підлоги —

порожні тарілки порожня склянка

і протяг наче не було нікого

 

 

Венера в хутрі

літо а шибки чомусь крижані

пізній будильник горланить завзято —

треба суворо його покарати

— може і треба а може і ні —

 

шафа скрипить — їй цілісіньких сто

тхне нафталіном лавандою пилом

заяча шапка дві шкірки шиншили —

звідки цей мотлох не знає ніхто

 

все віднесу на найближчий смітник —

хай хоч комусь у житті пригодиться

тільки старий кожушок із лисиці

мабуть спасеться єдиний із них

 

в спеку липневу він зайвий — аж ось

градус впаде і накину на плечі —

майже роздягнута — гола — під вечір

в хутрі рудому читатиму щось

 

ніч промайне мов її не було

книжку закрию а завтра спочатку

ходять під вікнами спиті безхатьки —

тане від п’яного дихання скло