«Мовчу, щоб розповісти про життя...»

              кохання.

***

  Земле моя!

       Золоте коритце

            з голубою водою.

В небі я,

     щоб собі не коритись,

           цілий світ затуляю собою.

Земле моя!

       Хто тебе розіп’яв

            і мов грудку у космос закинув?

Грізна воля чия

        володіє тобою

                                 і шляхами якими?

 Хто поставив лічильник

        і з якої причини

                           нас до часу привчили?

І пливу я з тобою

          і киплю із тобою

                            і спливаю

догори животом наче риба

і вирваний з корнем світильник.

Земле моя!

        Хто в акваріум болю

                         увіткнув кип’ятильник?

Собака в трамваї

Стрів

       покинутого пса –

Пес всіх нюхав у трамваї:

– Плачеш, песику? Що – сам?

Що – ніхто нас не тримає?!

Всі по запаху чужі –

Хтось не так на тебе дихав!

Так і я ж для когось жив,

А тепер зробився

                              д и к и й!

Правда, ще дивлюсь, як пес,

В очі кожному

В трамваї.

Спорожнів мій світ  увесь.