«П’ять життiв, прозоскайп», роман

- Дядьку, не теренди терендрене. Я – Данило. А ти – (Данило прислухався до схвальних в собі голосів) – Бурмило. Якого можуть пустити на мило. Не я. Я б такого ніколи не сказав, якби  на мене не тисли. Йдіть… Як вас, до речі звати?
- Бурмило. Бурмило Сексотович. 
- Хтось з нас перебрав. Може – Богумил? Якщо ви чех. Секстинович… Згадуйте, чорт побери! Боже, який галас…
Десь перед світанком Данило розкрив очі. Не на стелю, а в себе. Втишеного і ніби святково прибраного. Без ані думки. Ні, щось шелеснуло. Пацюк. Старий приятель. Клято розумний. Не знає жодної мови…
- А ти знаєш?
- Я знаю. Гаразд – тямлю. Не скажеш, що тут було? І хто був? І нащо те все?
- Що саме?
- Перегляд програм, банків даних, інформаційних заборів, програм виходу…
- Куди?
- За. – Данило махнув рукою і знову знерухомів…
А його учорашній гість у себе в квартирі знеможено впав лобом на скляний стіл з картою родимої Галактики. В глибині карти пульсував вогник, який став довгим наказовим реченням: «Жодних корекцій. Замежність не безмежна. Вивчай!»  

        ІІІ
Голова кооперативу на те й голова, щоб вирішувати.  Якщо є з ким і є бодай начерк рішення. Як завше проміжного: бо є ще Рада, є Збори жильців, є Райдержадміністрація. Електрик запив. І воднораз нестерпно знахабнів. На запитання, чому не йде на виклик у триста дев’яносто шосту квартиру, відповів: “Бо не йду. Хай підготується». – «Що ти маєш на увазі?»  – «Інтелект. Я з гібридною копією гомо сапієнса не хочу мати справи». І це про професора… Стривай, той  говорив про якісь зміни в прізвищі. Ага… Не в прізвищі… Богумил. А було як? Так і було – Богумил Вацек. Морочать голову. Що малий, що старий… Данило – знахідка. А професор – божий дарунок. Богу…мил. Квартиру купували без нього. Попереджали – дивак. Спершу привезли рояль…
- Таки йдеш?
- Таки йду. Нащо ви давали йому номер моєї мобілки?
- Він є в кожному під’їзді.
- Я говорю про мій, а не службовий. Міжгалактичний.
- Викобелюйся, але знай міру. Не забувай – я теж доцент. Етнолог, але то нічого не міняє. На лекціях чорно від роззявлених ротів. Було чорно – зараз їм можна читати, що хто хоче.
- Я чув, вас просто турнули.
- Хто таке говорив?
- Ваша дружина. Все зводили до лібідо. Україна звихнулася на незалежності, а ви – на залежності. Хочу від «дай, полоскочу». Цього мало. І для науки, і для життя. 
- Замовкни! Маєш замість голови комп’ютер – май. Спробуй переконати професора.
- В чому?
- В будь чому. Розум – штука універсальна…
- Не розумію, до чого це, але й розумію. А сказати не можу. Хіба таке. Не крутіться, послухайте. – Данило вже помітив, що їх пасуть. Паспортистка, прибиральниця і бухгалтер. Дібрані за принципом… За остаточним  принципом… овечої підлеглості. Щорік важче досягненної. Ганьба! Такі животи, як стартові площини…
- Я чекаю.
- На що?   
До вух бозна-звідки дісталося: «Де я?» Разом зі здатністю бачити на це запитання відповідь у вигляді… Не дурних – це перебільшення: дотямних жіночих тотемів і сракатого боввана з обличчям… Начерком обличчя. На бохонці з пшеничного тіста… 
Данило осліп і…схитнувся. Одразу ж вписавшись у миттєво прорахований рух орбітою, у півтора рази коротшу земної.  «Не валяй дурня!»
- Не буду.
- Чого не будеш?
- Це я не вам. А вам… Зараз згадаю. Розум їздить возом. Але вам і цього не дано. Я пішов.
Ображатися на почуте ніхто не став. Не було на що. А от розмова з паном Богумилом була схожа саме на образу. Чоловічу на чоловіка, але у виконанні сублімованої паном Богумилом жінки:
- Нарешті… Непричесаний… Пробачте, я зразу на ти. Вчора  не встиг сказати – ми з вами колеги. Електроніка – це прекрасно. І життя прекрасне. Це я до того, що вже не свариться.
- Хто?
- Унітаз. Але не спішіть. Я задумав концептуальний ремонт. Земля, як відомо, кругла.
- Кому відомо?
- Нам. Ми ж… – Господар помешкання з червоним паркетом, червоним столом, червоними кріслами, червоним шкіряним диваном, чорним роялем, матово ображеними на завіконне сонце стінами од чогось сахнувся і  скрадливо продовжив:  – Ми науковці. Розумію вашу самоіронію… Мати таку голову
. Якби вона одна – живи і радуйся. 
- Ви про голову, чи про щось інше? ЕВМ, колайдер. По ньому гонять інформацію, а він ані з місця.