«Білий попіл зими», вірші

Ми зробили всій вибір.

Будемо стояти.

І знову починаю все спочатку

дістаю ножа

хапаюся за саперну лопатку

несвідомо тягнуся до гранати

вільною рукою притримую в грудях серце

нервую наче гімназист на першому побаченні

в сотий раз для чогось перевіряю амуніцію

патрон в патроннику тож усе гаразд

то ставлю то знімаю із запобіжника

без потреби пересмикую в автоматі затвор — в сотий раз

вперше називаю незнайомих чоловіків побратимами

будую з хлопцями наш перший в житті бліндаж  

під пекучим Донецьким сонцем копаю свій перший окоп

хочуть жити — нехай тікають

ми вб’ємо їх усіх — перекажіть:

звідси ми вб’ємо їх усіх

звідки нам буде зручно стріляти по них

обираю місце для вогневої позиції де їм буде важко нас дістати

приміряю свій перший бронежилет

одягаю свою першу кевларову каску

колись цю вицвілу «британку» одягне мій онук

мій перший в житті камуфляж

шнурую свої перші берці

наче знову проживаю свій перший день на війні

кожного разу коли перечитую ці рядки.