«Білий попіл зими», вірші

*

Цілий день стояла невимовна спека

Тінь — лише та що від тебе

Від твоєї голови в касці

Від твого тіла в бронежилеті

Від твоєї зброї та саперної лопатки

Якою ти — попри спеку — намагався поглибити окоп.

Тінь яка падала на тебе —

Лише земля яку ти відвойовував у неї

Яку брав з боєм перед тим як викинути наче непотріб

Кудись у небо Кудись позаду себе

Війна і спека перетворювали цю нещасну донецьку землю

На бетон.

Правдива тінь — випадкова птаха над полем бою

Над широким донецьким степом

Та дим від цигарок.

Вода — тільки твій піт

Та іще та що у вологих серветках

Хіба ще сукровиця просочується де-не-де

Крізь бинти накладені на рану

Але ця обставина нікого не обходить

Окрім ротного ліпили і великих чорних мух.

 

А ближче до вечора починається концерт «на замовлення»

Із самісінького пекла — жартують хлопці — їм тут іще до жартів

Міномети СПГ АГСи стрілкотня

Інші музики диявольського оркестру

Години зо три поспіль гатить по шахті без передиху

Відпрацьовують усю площу сантиметр за сантиметром

Щоб навіть випадково не обійти когось увагою

Навіть випадково не дати комусь зачепитися за життя.

 

У відповідь ми прострілюємо зельонку по-тихому

Спершу посадку за колією Потім соняшникове поле

Бур’ян з коноплею та іншим веселим житом

Звідси в бінокль не дуже добре видко

Піти б подивитися Цікавість ціною в життя.

 

Вибиваємо хто обойму хто дві хто декілька

Не прицільно Переважно навмання 

Це коли чітко знаєш напрямок і чуєш звідки б’ють

Але самого гада не бачиш

Нашпиговуємо свинцем тендітне тіло світу

Наче ґаздиня коровай родзинками 

Спересердя докидаємо «мухами»

Більше — щоб відвести душу Про всяк.

 

З настанням сутінків з-за терміналу виїжджає танк

Відпрацювати відрядження Відстріляти БК

Щоб гроші вчасно прийшли на картку

Аби було що переслати в Тамбов родині —

Хворій матері Дружині Дітям — в Тамбові нині дороге життя

Лише тут воно нічого не важить

Нуль Тож ціна відповідна Близька до нуля.

 

Поки арта погоджує зі штабами дати обратку — гад тікає

Цього разу Але його час ще неодмінно прийде

Чи правильніше казати «приїде» коли говорити про танк?

(Так одного разу вбили мого товариша

Екіпаж тамбовців-заробітчан.)

 

Підвалів на шахті практично не має

Тож ховаємось за якимось непевними стінами

Залишками чогось Чого — вже ніхто не згадає.

 

Окремі відчайдухи використовують тактику

«В один окоп снаряд два рази не прилітає»

Тож окопів для себе не копають

Чекають коли міна чи снаряд зробить в землі яму

Коли вдарить крупний калібр

Потім перебираються туди

Перетягують свій нехитрий солдатський скарб

Питну воду зброю БК спальник каримат якісь лахи

Пересуваючись короткими перебіжками

Щоб окультурити це все трохи саперною лопаткою.

Це все що треба знати про заходи безпеки на реальній війні

Про війну та фартовий окоп

Зазвичай це працює але на жаль не завжди.

 

Мине зовсім небагато часу і про цей бій нагадуватиме

Лише пісок від розтрощених бетонних плит

Який ще довго скрипітиме на зубах

Поки не ковтнеш його за сотим разом

Та обличчя в маленьких ранах

Посічене наче віспою шрапнеллю із дрібних камінців.

Але це вже наче й не заважаєш

До цього потроху звик.

 

Четверо трьохсотих і один двохсотий у нас

Семеро трьохсотих і двоє двохсотих у них

Вийшли на нашу хвилю в ефір

Домовилися обмінятися загиблими

Та про дванадцятигодинне перемир’я.

 

Можна видихнути Підбити підсумки

Привести до ладу зброю і себе

Хтось сказав помолитися? Най буде: амінь.

Сьогодні ніхто нікого не переміг

Хіба хтось самого себе

Вижили Ще один день позаду Не пустили далі гадів

Завершено ще один день війни.

 

(І як добре не знати нікого такого дня

Хто згодився б поміняти цю спеку на Труханів острів

Прохолодну воду

Холодне пиво

Лінивий пляж

Розімлілих красунь у бікіні.

 

Найстрашніше на війні прогулюючись Хрещатиком

З дружиною чи просто красивою жінкою

Погожого літнього дня

Зустрітися зі старенькою бабусею

Яка перепинить тобі дорогу гляне в очі і просто запитає в лице:

Чому ти такий красивий молодий і здоровий ходиш тут?

Чому ти не на війні синку?)