«Геній Петра», новела

– Ні! Геній! – гучно заперечив, уставши з ліжка, Петро.

Треба ж було чимсь завершити Михайлові Іллічу, і він вже чомусь незлобливим голосом підсумував:

– Чмо!

– Ні, не «чмо» – геній, – не здавався одужаний, хоч голос його був уже примирливим.

Тоді лікар вирішив, що крапка буде, якщо те слово розділити по складах. Але слово було односкладовим, та все ж Михайло Ілліч віднайшов, на його думку, вдалий заключний поштовх, хоч уже й примирливий:

– Чі-мо!

Петрові крапку було ставити легше, бо його слово було двоскладовим, і він переможно його розділив, теж примирливо:

– Ге-ній!

14.10.2016.

Кущівка