«Мовчу, щоб розповісти про життя...»

Та життя однак

триває –

Й псам не вірю!

Тільки сам

Хочу взять собі за моду:

Відігріти навіть пса –

Певно, лиш собі на шкоду!

Підібрав отак одну –

Приручила мене мила!

Потім каже, що я тхну –

Не тим пахну, зрозуміла!

Інших нюхати пішла,

А нам довго видихати…

Бо нема добра

і зла,

Й перед ким відповідати!

Правда є

І світло, й тінь,

Є кохання – дике щастя,

Але ми із псом

не ті!

– Вчімся, песику,

Прощатись –

Опинившись на межі,

Про кохання

мрії викинь:

Всі

По запаху – чужі,

Проти шерсті світ весь д и к и й.

Неприкаяне життя –

Вільно?

Так!

Що й мовить ні з ким…

Бо кохання – від тертя:

Доки трешся,

Доти й іскри!

***

Я не люблю Тебе

                                             Я не люблю Тебе,

                                                    й на самоті не плачу –

                                             Роблю дурниці

                                                     і нічого не роблю.