«Мовчу, щоб розповісти про життя...»

Василь Довжик

Усе, що не дивне.

Боже, як ти ховаєш

Себе від знань

Про убивство самого

Себе в людині.

 

 

***

 

Добре жити у квітці,

смачно спати в саду

 і купатись

в меду

до солодкої млості,

та лиш  вітер подув,

квітку збив молоду –

впало щастя в снігу

 на калиновім мості.

 

Чи для того садив

і любив диво з див,

щоб цвіло і цвіло

та без плоду?

Що для тебе на дим

збавив час молодий,

а літа утопив,

як у воду?

 

Не пишається тим,

хто зажив самоти,

що у нього до всіх

недовіра.

Не з роси і води

засихають плоди,

не з любові у яблука

морщиться шкіра.

 

Я люблю самоту

й сміх терплю твій в цвіту.

Не терплю страху смерті

відверто.

Тільки жаль, що колись

облетить жовтий лист

і я можу без тебе

померти.

 

 

ТОЧКА ВИНОСНА

 

Жив я сам і щось там мав,

Жив  – нічого не боявся,

Доки ти прийшла сама

Не своя вся – я сміявся!

 

А тепер страшне й сумне,

Сам з собою вічно б’юся:

Чи кохаєш ти мене,

Неспричинено боюся.

 

Чи кохаєш ти мене? –

Заглядаю журно в очі.

День і ніч товчу одне,

Хоч того уже й не хочу.

 

Страницы