«Полювання на тура»

Марія Дружко

      На галявині то там, то тут у густій темно-смарагдовій траві виднілися пухнасті кущі папороті.Але дивним було не це. На кожному з кущів зачудована дівчина побачила ніжну квітку, що мінилася на сонці розмаїттям яскравих барв. Здавалося навіть, що то не квіти, а маленькі язички полум’я тремтять серед зеленого листя.   

      - Кажуть, квітка папороті цвіте тільки для закоханих, - тихо сказав Максим. – Лисенятко моє, моя рятівнице, я дарую це чудо тобі! Скажи, чи згодна ти бути поряд зі мною усе життя?

       - То пан тур хоче, аби я стала його турицею? – посміхнулася Ксана.

       - Хочу! – гаряче прошепотів той.

       - Я згодна! 

      Вони ніжно обнялися серед квітучих кущів папороті, радіючи своєму коханню. Раптом Ксана схаменулася:

      - Максиме, а як же Квітка? Ми залишили її саму біля хатини. Мерщій ходімо назад!

Над широкими плавнями нависла  надвечірня тиша. Біля приземкуватої Ведушченої хатини не було нікого.

      - Сестро, де ти? – стривожилася дівчина.

      - Стривай-но, Ксано, - заспокійливо посміхнувся фотограф. – Здається, я знаю , куди поділася Квітка.  Поглянь сюди!

      Піднявши голову, вона побачила на вербі неподалік великого білого птаха, що весело дивився на них великими зеленавими очима з ледь помітними сріблястими прожилками.

 

Дніпродзержинськ - Кам’янське 2015 -  2017

 

 

    

                        

 

                

      

Страницы