«Що про мене подумають?», оповідання

— Хіба це мало?.. — прошепотіла вона.

— Он кицька! — раптом вигукнув чоловік.

— Де? — закрутила головою Оля, а він спробував розстібнути їй джинси.

— Що ти робиш?!

— Нічого, — відсторонився він.

— Де вона?

— Хто?

— Та кицька ж!

— Не знаю, — раптом збайдужів чоловік. — Це була невдала ідея прогулятися парком. Ходімо, я проведу тебе додому.

Від його слів Оля аж заклякла.

— Ми що, не будемо сьогодні займатися сексом? — спитала його, дивуючись своїй відвертості.

— Тут?!

— Навіщо ж ти презервативи купував?

—Я хотів купити їх разом. Такі, як ти вибереш.

Вона розгублено подивилася на нього.

— Зараз?

— Ні, в Черкасах.

— Чому в Черкасах?

— Бо це місто безмежного сексу. Там є один дуже цікавий секс-шоп, який тобі треба побачити.

— У Києві повно секс-шопів.

— Але то особливий!

— Ти там був? — з ревнивими нотками запитала Оля.

— Ні. Я понад ним проходив.

— Як це? Понад ним?

— Поїдемо я тобі покажу.

— Поїдемо, — погодилася вона.

3

Поскрипуючи, ліфт повільно спускався з останнього поверху старого готелю «Черкаси», що височів на центральній площі міста. Вони глянули один одному в очі та, не змовляючись, кинулися до сходового майданчика, стрімко піднялися на кілька поверхів і опинилися біля свого номера. Віталій відчинив двері, підхопив її на руки й поніс у спальню.

У номері було щось не так, але що саме, Оля не могла зрозуміти. Ніби все на своїх місцях, і водночас її щось насторожувало. Оля ні разу не ночувала в готелях і не знала, як там усе має бути.

Останнє, що вона встигла подумати, доки не затьмарився розум, що ліжко, на якому вони опинилися, схоже на музейний експонат і може розвалитися від найменшого поштовху.

Він зірвав із неї одяг і накинувся на її оголене тіло. Чоловік спітнів, часто дихав, і його пристрасть передалася їй. Вона злякалася, що вперше в житті відчула нестримний сексуальний потяг. Її ніби втягувало у вир, і вона віддалася його стихії. А коли все закінчилося, злякано запитала:

— А ти двері зачинив?

— Зачинив, — обняв її важкою рукою Віталій.

Оля подивилася на свій ліфчик, що висів на люстрі, і, повагавшись, заходилась його знімати.

— Що ти робиш?

—Т ерпіти не можу, коли все розкидане, — відповіла Оля. — Треба все поскладати.

Але в цей час у двері постукали. Чоловік підвівся, накинув на тіло халат і вийшов. Оля чула, як клацнув замок, він із кимось поговорив і знову повернувся.

— Нам зробили зауваження, що ми голосно кричали? — збентежено запитала вона.