«Убити Антиципатора» (уривки з роману)

Ольга Репина и Элина Заржицкая

         Розумниця донька не розчарувала Ельвіру Дмитрівну. Поводилася стримано, тримала пана лікаря на відстані, допоки не впевнилася в його почуттях і бажанні зробити її, Риту, законною дружиною.

         Тоді вже марно гаяти час не стали. Справили весілля, і Рита стала хазяйкою розкішної п’ятикімнатної квартири в самому центрі міста. Звичайно, зараз престижніше мешкати у власному позаміському будинку, але Валерій Семенович аж ніяк не погоджувався покинути квартиру, в якій жили ще його батьки. Тобто, за доньку Ельвіра Дмитрівна була спокійна.

А чим сусідці допомогти? Жінка настільки непокоїлась за Ліду, що навіть порушила свій головний принцип: не втручатися у сімейне життя доньки. Через Риту вона звернулася до Валерія Семеновича з проханням дослідити молоду сусідку, яка страждає від якоїсь невизначеної хвороби.

 

Перш, ніж передати чоловікові прохання матері, Рита, як завжди всебічно все обміркувала. Вона була практичною або, вірніше, меркантильною, молодою жінкою, тому й вирішила наступне. По-перше, вона нічим не ризикує, оскільки Ліда належала до того типу жінок, котрі аж ніяк не були до смаку Валерію Семеновичу. Тобто, з цього боку можна не чекати на неприємності та несподіваності. До того, вона знала Ліду ще зі школи. Знала і ставилась дещо зверхньо, хоча сусідка була на три роки старша за неї. Ну хто так робить макіяж, одягається, поводиться, наприкінці кінців? Вона ж працює в дитячому садку, де має змогу спілкуватися з молодими чоловіками – татами своїх вихованців. Невже за стільки років серед них не можна було знайти собі якогось перспективного – нехай не майбутнього чоловіка, згодного одружитися, але хоча б коханця? Єдине, що для того треба – завжди бути доглянутою, веселою, трішечки кокетливою і аж ніяк не заклопотаною, серйозною, вдягнутою у сіре непоказне вбрання. А Лідина фігура? Невже якусь жінку не хвилює зайва вага, що робить обличчя круглим, пальці – пухкими, стегна – важкими, а живіт – схожим на бабусину подушку?

По-друге, можливість вкотре перевірити, чи залишається Валерій як і раніше, в її, Ритиній, владі. Бо ж всі її бажання повинні бути законом для закоханого чоловіка. По-третє, як донька, зробить приємне матері. А мати Рита поважала, бо у підлітковому віці мала змогу відчути не тільки силу материної любові, але й силу характеру. Тоді мати не дозволила Риті через проявлену легковажність наробити помилок, що фатально змінили б її молоде життя. І, нарешті, останнє, – вдячність Ліди за благодійництво створювала можливість маніпулювання нею, оскільки відплатити грошима вона змоги не мала.

Отже, розібравши по кісточках свою колишню сусідку, Рита вирішила, що ніякої небезпеки та тютя не становить, а от вигоди від протегування їй, Риті, буде цілий вагон.

Риту одразу осяяла геніальна думка стосовно можливості отримати для дому безкоштовної служниці. А що? Нехай відпрацьовує, якщо не сплачуватиме, як інші, заможні люди.

З цими роздумами (звичайно, не всіма) Рита пішла до Валерія Семеновича.

 

Валерій Семенович уважно вислухав свою енергійну красунечку. І доводи Рити не здалися йому такими вже негодящими. Залишалося радуватися практичному розуму молодої дружини. Тут він повністю з нею погоджувався.

З дитинства Валера Закс звик до легкого життя. Ні-ні, це зовсім не свідчило про те, що він ніколи й нічого не робив, а отримував все, як кажуть, «на халяву». Навпаки, з дитинства його привчали працювати «на майбутнє» і вимагали хоча не безперечної покірливості, але бездоганної дисципліни й підзвітності: де був, з ким, коли повернеться... Родичі суворо стежили за якістю знань (бо оцінки – поняття хитке, суб’єктивне. Оцінки купити можна, знання ж отримують працею та наполегливістю).

Його батько, Семен Якович Закс – відомий серед заможних жінок акушер-гінеколог мав все, що було складовою якісного життя. П’ятикімнатна квартира в центрі міста, імпортні меблі, чорна «Волга», номери в кращих готелях престижних в той час містах відпочинку – південних містах на березі теплого моря, спецпайки, до складу яких входили дефіцитні червона і чорна ікра, краби, кава, можливість одягатися у валютному магазині «Берізка»... До речі, мати теж не сиділа, склавши руки. Вона працювала у власного чоловіка. Цецилія Закс, враховуючи делікатну професію Сеньчика (як ласкаво зверталася вона до Семена Яковича) вважала за краще тримати ситуацію – а саме, прийоми-огляди пацієнток – під контролем. Хто їх знає, тих краль-вітровійок, на що вони здатні? Якщо потребують негайного Сеньчикового втручання в свій організм, то можуть і його спробувати спокусити. Тому Цецилія спершу працювала санітаркою, потім закінчила фельдшерські курси і особисто приймала дзвінки, власноруч робила розклад прийомів, зустрічала фраєристок, заводила до кабінету...

Страницы