Вірші

ПРО ЯНГОЛА  Й ПІР'ЇНКУ

Матусенько, скажи мені,

А янголи – це діти?

А можна янголам чи ні

Із дітками дружити?

Коли я бавлюся сама,

Хтось пір'ячком лоскоче...

Оглянусь – янгола нема,

А я з ним гратись хочу.

Якщо не він, матусенько,

Тут був, як я хворіла,

То де взялась малюсінька

Пір'їнка біла-біла?..

КАШТАНЧИКИ

Каштанчики, каштанчики,

Коричневі й гладенькі,

З асфальту так і просяться

До діток у кишеньки.

Усі-усі каштанчики

В кишеньки дуже хочуть,

Бо там маленькі пальчики

Їх пестять і лоскочуть,

Бо там немає дощику,

Там зручно і тепленько,

Там можна заховатися

В чиюсь маленьку жменьку.

ГУМОВІ ЧОБІТКИ

Осінь носить воду ситом –

Дощ іде над цілим світом.

Розливаються калюжі.

Чобітки зраділи дуже:

 – Досить в шафі нам лежати,

Ми гуляти йдемо з хати!

Ми із гуми, ми сухенькі.

Де ж ті ніженьки маленькі?