Вірші

Віра Правоторова

 

ПЕРШИЙ СНІГ

Йшов та йшов перший сніг,

Як втомився – то приліг.

Всі вдягнули рукавички,

Повзували черевички.

От би хто рудій собаці

Дав для лапок хоч би капці!

Рукавичок теж нема.

Отака в собак зима!

 

ВТОМИЛАСЯ ХУРДЕЛИЦЯ

Втомилася хурделиця

І захотіла спати.

Стелилася хурделиця

Близенько біля хати.

Та перед сном надумала

У комин погудіти,

  Щоб всі її боялися,

А особливо – діти.

Така смішна хурделиця!

Та хто ж її боїться?

Всім діткам поруч з мамою

Спокійно й міцно спиться.

 

НУДЬГУВАВ МОРОЗ

Нудьгував мороз надвечір:

Поховалася малеча,

Гріється собі у хаті,

Нікого за ніс щипати.

Прикладав до вікон вуха,

Він уважно дуже слухав,

 Підслуховував, як мами

Засівають сни казками.

Так від ганку і до ганку

Проблукав мороз до ранку.

 

Страницы