Вірші

Віра Правоторова

 

ПРО РАВЛИКА

Погано бути равликом –

Живеш в малій хатинці,

Ніхто у гості не зайде,

Не принесе гостинців.

 

Та й сам у гості не підеш,

Бо на тобі хатинка.

А лиш уявиш щось смачне,

То повна хатка слинки.

 

СМІЛИВЕ ЛАСТІВ'Я

Подивись на мене, мамо,

Як з гніздечка полечу.

Я літатиму так само,

Як дорослі – досхочу.

Я лечу-у-у! Дивись, матусю,

Ось внизу нахабний кіт.

Я його вже не боюся,

Щебечу йому: ”Привіт!

Не дотягнешся ніколи,

Бо літати вмію я”.

Над котом роблю три кола,

Я – сміливе ластів'я!

Мамо, глянь, людське дитятко

Тупотить – таке смішне!

Зве матуся ластів'ятком

Це дитя – як ти мене.

 

САМОТНІЙ БАОБАБ

Один самотній баобаб,

Що від самотності заслаб,

Ріс в Африці сто років,

Товстючий і високий.

 

Хоча на місці він сидів,

Щодня чекав казкових див,

Хапав гілками вітер,

Щоб в небо полетіти.

 

Шкода, що бідний баобаб

Не бачив в Африці кульбаб:

На них дмухнути треба –

Й лети собі до неба.

 

Узяв би кульку у кульбабки

Та й полетів до баобабки.

Страницы