Вірші

ДУЖЕ ХОЧУ Я СЕСТРИЧКУ

Дуже хочу я сестричку,

Хоч би зо-о-овсім невеличку,

Хай беззубу, хай кирпату, –

Принесли б лише у хату.

Я б займався карате

І чекав, що підросте.

Я б старавсь її навчити

Якнайшвидше говорити,

Щоб могла вона сказати:

 – Пожаліюсь зараз брату!

МРІЙ!

Так плакала гусінь, втиралась листочком:

– Не любить ніхто мене в цілім садочку.

Якби мені в небо, якби мені крила,

То всі говорили б: ”Яка вона мила!”

Сховалась у лялечку, слізки змахнула,

Нарешті стомилась і міцно заснула.

Прокинулась вранці – повірила в диво, 

Бо стала крилата, бо стала красива.

В садочку ніяк не могли зрозуміти,

Як сталося диво. Шепталися квіти:

– Який пречудовий, прекрасний метелик,

Неначе із неба спустився ангелик!

Хоч сумно, хоч прикро, – та мрій через силу,

Бо мрія усім домальовує крила.