«Зламані сходи. Детективні записки соціопата», роман, частина 1

– Отой… Борка Коломієць одного разу втік, - додав він нову інформацію у трясучці. – Підвів метод Цуркана. У Селігмана новий собака втік. І в професора новий… пацієнт утік.

– Утік? Як утік? – перепитав я безглуздо.

– Людина – не собака. Завжди виявляє здатність протистояти хаосу, - погляд Томина блукав по переламаних хмарах у чорних вікнах Центру біоакустичної корекції мозку. – Професор Цуркан це не врахував… Я б вам розказав, що робив паралельні… Не подумайте нічого поганого! Спостереження. Я не примітивізував людей до собачих рефлексів. Покладався на їхній розум і успадкований емоційний досвід.

Зараз почне мені втирати, що був опозиціонером у «15-й лабораторії». Це не важко було вирахувати по його зламаній фігурі. Всі засоби згодяться, щоб вижити у людській психічній толоці. Він найрозумніший, але це не помітно.

– Я згодом, років через двадцять, прочитав про дальші дослідження Селігмана, - покірний погляд Томина дещо отвердів і я побачив у ньому причаєну іскру гордості. – Ми прийшли до одного й того ж результату. Тільки я раніше! І на різному… матеріалі. Якщо б хтось сьогодні зацікавився моїми результатами, то це був би серйозний крок у науці.

– Ви мені зараз будете казати про власний подвиг! – засміявся я йому у злякане лице. – Не треба! Нічого нового у цих виправданнях…

– У Селігмана схема порятунку з безвихідної ситуації називається «Абетка». У мене – «Кроки по східцях до неба».

– Як ви сказали?

– «Кроки по східцях до неба». Крок перший – ідентифікація фактору. У складній ситуації необхідно згадати, чи були ви вже у подібних обставинах і що відчували. Крок другий – оцінити ситуацію, зафіксувати все, що ви про неї думаєте. Крок третій – наслідковий. Як ви поводились у зв’язку з новою подією? Що відчували? Крок четвертий – знайдіть докази, що піддають сумніву і заперечують ваш негативний досвід. Крок п’ятий – активізація в нових обставинах. Пошук аргументів і оптимістичних думок, намірів. Все це я записав на основі спостережень за окремими індивідами блоку «Зет».

– За Боркою Коломійцем?

– За Боркою Коломійцем.

– Хто вам дав таку назву – «Кроки по східцях до неба»?

– Він же, Борка. Співав весь час пісню… Англійську.

– А коли він утік… по ваших східцях… з лікарні?

– Не буду гарантувати, - сміло глянув мені в очі лікар. – Здається, 22 вересня 1978 року. Але його впіймав капітан Нефьодов. Привів побитого, у крові… Побив, наче собаку.

Мусій Томин різко урвав розмову, повернувся і зник у скляній мушлі. Я зауважив над входом відеокамери і зрозумів, чого він злякався.

ДАЛІ БУДЕ...