«Убити Антиципатора» (уривки з роману)

При всій зайнятості, батьки приділяли багато уваги вихованню єдиного сина. Валера вчився в престижній школі, разом нащадками партійних та військових високого рангу, відвідував репетиторів з фізики, хімії й біології, а товаришів йому обирали батьки. А що? Так надійніше. Валера, спілкуючись із дітьми «потрібних» людей, отримає й закріпить зв’язки, необхідні у житті, матиме змогу навчитися манерам, прийнятим «у верхах», а сленг «золотої» молоді навіки вкорениться в його пам’яті. Отже, він завжди буде «своїм» для тієї владної верхівки, за рахунок якої надалі має існувати.

Зусилля батьків не були марними. Валера старанно вчився (мав неабиякі здібності, на відміну від лобуряк – синочків радянських бонз), не відмовлявся відвідувати репетиторів (ще змалку обрав свій шлях у житті) і з задоволенням спілкувався з однокласниками, вітав із днями народження, відзначав численні свята... З часом до компанії почали запрошувати й дівчат. Модно одягнені, із оригінальними зачісками і макіяжем, ті дівчати ні в чому не поступалися хлопцям: одна за одною палили цигарки, хвацько перекидали чарки з джином, віскі, «Мартелем», усіма тими привабливими й далекими для пересічних радянських громадян напоями, закусюючи такими ж дефіцитними наїдками.

Дівчата були не проти... Ще як не проти, але почуття свої Валера завжди тримав «у кулаці». Як не спокушали його молоді тіла, вишукана білизна й статус дівчат, він діяв обережно. Щоб не образити, не принизити, але й не наблизити до себе таку чарівницю. Надто вони були доступні, що вбивало в ньому смак бажання.

Саме тому і вирішив Валера йти вчитися не на гінеколога, а на терапевта. На його думку, це було більш перспективним, до того ж не до душі йому та професія батька, хай там як не натякає він на необхідність продовження родинної справи та передачі діла до молодих і енергійних рук. А ще Валерій поклав собі, що одружиться лише на незайманій, чистій дівчині, нехай і з небагатої сім’ї.

За мудрою порадою мами Цилі син отримав економічну освіту у 90-х, хоча був найстарішим студентом-заочником на потоці. Все це, плюс потрібні знайомства та зв’язки, зробили кар’єру Валерія Закса легкою й швидкою. Ординатор, завідувач відділенням, заступник головного лікаря, а потім головний лікар клініки, в якій лікувалися все ті ж знайомі видатні особи, керівники, лідери... Кому зараз не потрібен хороший діагност загального профілю!

Неабиякі фахові здібності, поєднані з психологічними навиками, дозволили Валерію Семеновичу потрапити у найвищі кола – не тільки як лікаря, тобто щось на кшталт прислуги, а й у якості приятеля, товариша, довіреної особи.

Для того, аби бути дійсно довіреною особою, Валерію Семеновичу довелося таки підвищити кваліфікацію і набувши тих навичок, котрих сподівався уникнути в молодості. Але чого не зробиш задля власного статусу? Тепер він мав змогу увійти у коло обраних, що не тільки керували країною, а й впливали на економічний розвиток усіх галузей. Про народ Валерій Семенович намагався не думати – кожен влаштовується, як зможе.

Одним із тих обраних – чи не найголовнішим – був Антиципатор. Найскладнішого пацієнта: і по фізичним, і по психологічним показникам, Валерій Семенович не мав ніколи. Звичайно, треба враховувати відповідальність і важливість дорученої лікарю справи. Здоров’я цієї особи повинне завжди бути якщо не бездоганним, то, принаймні, задовільним для виконання ним своїх обов’язків. І обов’язків не завжди приємних. А це псувало йому настрій настільки, що мав знімати напругу за допомогою або алкоголю, або жінок. Тобто, психологічне (читай, сексуальне) розвантаження пацієнта теж знаходилося у веденні головного лікаря. Між тим, вже довгий час зазначений об’єкт не отримував задоволення своїх головних потреб.

Що потрібно клієнтові, Валерій Семенович зрозумів ще під час першого огляду-знайомства. Але вибагливість і особливі вимоги ускладнювали справу задоволення в рази. Гроші, що отримував за свої старання, Закс вважав чесно заробленими, але що потім? Щоб отримувати винагороду за працю й надалі, він випробовував численні варіанти і, за різних причин, без коливання та жалю їх відкидав. Тим більше, що не задовольнили потрібні запити ані поступливі медичні сестри, ані молоденькі лікарки без забобонів; єдине, що не запропонував Валерій Семенович вельмишановному покровителю, то власну дружину. Але питання не розглядалося з двох причин: зовнішність Рити не відповідала смакам клієнта і... звичайна гидливість. Ну не міг Валерій Семенович ділити свою дружину будь з ким. Навіть, якщо тим кимсь був його найповажніший та найвідоміший у різних сферах діяч.

Між тим, сексуальна напруга пацієнта зростала і, не знаходячи виходу, виливалась у підсвідоме бажання якось згасити незадоволене прагнення до жіночого тіла. Надмірне вживання алкоголю, дикунське поводження із речами, відверті знущання над підлеглими не тільки позначалися на фізичному здоров’ї, але й почали заважати успішному веденню бізнесових та інших важливих справ.