«Про що шуміли дощі», роман (2 частина)

— Ну гаразд, мели далі, — я відклав книжку.

Всю ніч не спалося: не став чекати ранку, і десь о третій годині увімкнув світло й став читати.

— Якщо ти не проти стати на нашому хуторі знаменитістю, — почав  по-діловому  Юрко, — то повинен пристати на одну умову — не перечити мені доти, доки до тебе не доторкнуться промені слави.

— Тобто? — я насторожився. Юркова схильність до авантюризму мені добре знайома ще з армії. Тому бути втягнутим в чергову безглузду витівку мені аж ніяк не хотілось. З мене досить пригод з Флізовим. Тому  вирішив з’ясувати все й одразу. — Що мені твоя популярність? Краще скажи, скільки це буде коштувати?

— В даному випадку навіть стартовий капітал не потрібен. Але зарубай на носі — під лежачий камінь коньяк не тече. Одразу попереджаю, що великі гроші мій задум тобі не принесе, але головне — не дасть нам витягнути ноги. Я пропоную тобі зараз поїхати зі мною на радіостанцію. Я поясню редактору твій службовий демарш. Так і скажу, мовляв, неймовірна точність твоїх прогнозів зіграла в твоїй кар’єрі траурну партію. Та й кому зараз потрібні професіонали?! Але затям, що це прямий ефір, тому всі твої словеса повинні хоч якось зістиковуватись з тим, що буду плести я. Ну, наприклад, зморозиш що-небудь про нестямну любов до природи, наговориш всякої всячини про те, як ти її відчуваєш, як вона тебе відчуває, що ви наче пара закоханих… Ну, врешті — збреши що-небудь. Я ось вже вигадав про тебе одну побрехеньку: під час зимових навчань врятував цілий батальйон, оскільки зумів переконати комбата, що штормове попередження, отримане по метеозведенню, —справжня брехня, а шторм може розпочатися не завтра і не післязавтра, а з хвилини на хвилину. І якщо ми не виконаємо все необхідне, то нас, може, й відкопають з-під камчатського снігу до кінця літа.

  Не кліпай, а одягайся хутчіше й слухай мене уважно.  Наприкінці ранкового діалогу, який ми з тобою подаруємо слухачам, я звернусь до тебе з проханням озвучити альтернативний прогноз на сьогоднішній день, тобто спростувати всі ті побрехеньки, які друкуються в газетах, озвучуються на TV та радіо. Ти повинен чітко вказати, де саме і в чому помилилися твої колеги. Ну, зрозумів?

— Гаразд, але тільки одна умова: перед радіослухачами я не повинен з твоїх слів постати якимось чаклуном.

—  Головне — не збивайся, не розгублюйся, тримайся теми  і не белькочи собі під ніс, пам’ятай, що ми повинні вкластись рівно в тридцять хвилин, ну, звичайно, з перервою на рекламу та музику. Будь готовий до несподіваних запитань, реплік. Не виставляй себе як інтелектуальну глибу. Примітив — твій коник. І коли я благополучно тобою затулю ці нещасні тридцять хвилин, то мене не виженуть з роботи, а ти водночас станеш метеозіркою. Будь певен! Ранковий ефір з сьомої до восьмої слухають на кухні навіть коти з тарганами.

                                   ЧАСТИНА ТРЕТЯ

                                  АРКАДІЯ + ВАДИМ

«Будь щасливим в миттєвостях,

бо щастя, яке продовжується,

вважається нещастям.

Будь справедливим в миттєвостях,

бо справедливість, яка продовжується,

стає насиллям.

Кохай в миттєвостях,

бо кохання, яке продовжується,

стає ненавистю».