«Ні оселі й кутка», переклади з Бориса Херсонського

* * *

Дітовбивці – на путь! – в Віфлеємі

За наказом – скінчити проблему:

хлопчаків – всіх – під ніж – хто до двох.

Дім покинувши й живність у хліві,

До Єгипту мчать Йосип і Діва,

і Дитятко (хіба Воно Бог?)...

Ангел мовив: «Збирайтесь в дорогу,

Не беріть із собою нічого...»,

(Щоб не стали сусіди до втечі,

А не вийде – щоб їх не сховали –

Мертвих діток... І неньки ридали –

Місто стріло у розпачі вечір.)

Щоб не стали сусіди до втечі,

А не вийде – щоб їх не сховали,

Мертвих діток... І неньки ридали…

Місто стріло у розпачі вечір.

Ти Рахілі не втішиш, що плаче –

Світло зникло, всі – темряву бачать.

В небі – ангели, й хлопчики – тут:

Дітки – в білих одежах усі ж –

Їх забили за Йсуса скоріш,

Ніж Його розіпнули за люд.

* * *

Детоубийцы идут к Вифлеему

выполнять приказ и решать проблему —
мальчишек младше двух лет — под нож.
А из Вифлеема, хозяйство бросив,
бегут в Египет Мария, Иосиф
и Младенец — на Бога еще не похож.

Ангел им сказал — собирайтесь, бегите,
но не сказал им — предупредите
своих соседей, пусть тоже бегут,
а если не могут — пусть мальчиков спрячут.
Но дети мертвы, а матери — плачут,
и ничего не поделаешь тут.

Плачет Рахиль — она безутешна.
Свет город покинул, и тьма кромешна,
А в небе, меж ангелов, — сотня ребят.
Сверстники-мальчики в белой одежде,
за Иисуса погибшие прежде,
чем Иисус был за нас распят.