«Німб», уривок з роману

“Всі чомусь зосередилися на одному з найпоширеніших у нас вчень – християнському. А чому б не спробувати заглянути і до інших, які поняттю ореолу навколо тіла приділяли більше уваги, а саме – не тільки в іконописанні, але і в самих ученнях. Наприклад, Будда Гаутама (Сіддхардха), коли здобув протягом життя стан просвітлення, тобто внутрішнього осягнення світу, то одразу отримав у дар і інший – свічення. Описи свідчень, які дійшли до нашого часу, залишили нам таке повідомлення – Будда світився. У вченні йогів є опис кількох рівнів будови і нашої свідомості, духа, тіла. Зокрема саме вони прийшли до висновку, що тіло має два складники – тіло фізичне і тіло астральне. Якраз те астральне тіло (по-іншому ефірне тіло, флюїдне тіло, тіло-двійник, яке об’ємно суміщується з тілом фізичним, але здатне і відділятися від нього і виходити за його межі. Вважається згідно з тим вченням, що воно складається з тоншої матерії, але все ж із матерії і навіть є основою до побудови того нашого реального тіла. Мовляв, екстрасенси, ясновидці здатні бачити це тіло, а також і ті, хто володіють собою достатньо, можуть відділяти його від фізичного і навіть перебувати в іншому місці з його допомогою. Також це тіло може бути після смерті фізичного тіла місцем перебування на певний час душі і жити якийсь час окремо від фізичного.

Відтак, чому б не допустити, що маємо або явище стану особливого просвітлення, або ось один із різновидів прояву йогівського вчення, коли саме таким чином відкривається астральне тіло?”

“Власне, що таке святість? Якщо замислитися згідно з не релігійними, не церковними, а суто морально-етичними категоріями, то це, окрім вірності Богові, відповідний спосіб життя, який підтверджує ту вірність і який ми визначаємо головним чином, як благодійництво, безкорисливе життя на користь інших людей, деколи ‑ церкви. А чи можна оцінити безкорисливість за нашими мірками? Ми судимо часто вже на основі пожиттєвих висновків, а не впродовж життя людини. Навіть та ж таки церква святість визнає далеко навіть не після смерті людини. Тобто у переважній більшості – це щось цілком невизначене, невловиме, що не піддається сьогочасній швидкій оцінці. Людина здатна робити помилки, натомість часто нездатна розрізнити так звані добро і зло, нездатна вмить оцінювати результативність своїх вчинків і впливати на навколишніх лише позитивно. Так чи інакше може наживати собі ворогів. Врешті навіть найсвятіший зі всіх представників у християнській релігії мав ворогів, тобто, користуючись нашою термінологією, – не міг бути для них “добрим”...

“Безгрішність, браття і сестри, не є неможливим явищем за життя людини. Хоча ми часто кажемо, що людина народжується в гріху і несе одразу на собі печать гріха, але все ж, кожен із нас має життя на то, щоб іти шляхом очищення до Бога. А тому кожен із нас ще за життя може очиститися від скверни гріхів, якщо буде іти тим шляхом благочестя і служіння Богові. Інша річ, чи справді Бог може відзначити когось із нас такою винятковою ознакою! Ми не можемо, не маємо права відкидати такої можливості. Хоча не можемо також одночасно не замислюватися, чи може така відзнака бути прислана і з іншого боку, від нечистого, який хотів би відволікти нас від праведного шляху, і нав’язати свої цінності”...

“Жодна освічена, тверезомисляча людина не сприйме таку з’яву за правду. Природа знає чимало різного роду аномалій, але всі вони зустрічаються не в єдиному вияві. Тобто більшість із них навіть попри свою таємничість – різного роду небесні свічення на зразок гало чи північних сяйв, так званих вогнів святого Ельма, рідкісних смарагдових променів у час заходу сонця, які вдавалося бачити одиницям, чи навіть свічення над могилами, які часами приймали за привидів, – всі вони все ж таки мали повторюваність. Їх бачили чимало людей у схожих умовах, і всі вони стосувалися врешті пояснюваних з огляду на природні явища фізико-хімічних законів. Науковці врешті знаходили їм пояснення, хоча спочатку люди схильні були приписувати це чудесним проявам. Я не гадаю, що тут є якась винятковість, скоріше за все – просто якась аномалія, або ж містифікація з допомогою когось технічного прийому, яка буде врешті пояснена.”

* * *