«Німб», уривок з роману

- Ну... можливо. Хоча і почуття власної гідності для мене поняття неясне. Воно якось мені асоціюється з ціною. Будь-яка гідність має межу і та межа вимірюється часто грошима... Або страхом... До речі, а оте “Брехати сам собі”. Що ви під тим маєте на увазі? Я теж якось над тим собі замислювався і не розумів. Комусь брехати, то ясно, а собі...

- Ну, це коли, я так розумію, людина мусить себе постійно перевірити, чи вона робить правильно і правдиво. От ви згадали тих проституток. Хтось такий собі дуже чесний, який їх відкинув, буде собою пишатися і всім хвалитися, тішитися сам собою, який то він. А наш буде постійно себе питатися, чи справді то було зроблено від порядності, а чи він щось інше собі мав на увазі, чи не робив то для пози. Такі люди ніколи не будуть хвалитися своїми доброчесними вчинками. І то не скромність буде, коли людина стримується, щоб не похвалитися, а саме така от порядність. Йому буде навіть неприємно хвалитися тим, бо він не буде вважати то для себе чимось вартим похвали. Нормальна річ. Ви думаєте, він ото тих проституток повикидав, і хоча б слово Оксані сказав? Не дивіться на мене так, не дивуйтеся. Не обмовився. Вона сама знала, бо дещо бачила у коридорі, а решту дізналася від мене. Отак... Саме тому я так і сказав. Він такий є... Звичайно, смішні такі люди, але вони є. Тепер я сам переконався. Тимурівець... Ех...

- Ну... ви мене просто інтригуєте і змушуєте напружувати звивини. Я тепер мушу сам все перевірити! Ну ж є десь якась дірочка в тому його німбі?!

- Е ні... експериментів більше не треба. Він нам потрібен якраз саме такий. А ще як послухати, як він деколи говорить... Поговоріть з ним колись. Він не такий дурний, як здається. Безхитрісний – так, але не дурний. Цікаві думки деколи каже. Я так думаю тепер, його частіше треба з ними випускати, тільки обережно, бо ті романтики... Хоча, як ви кажете в наших умовах, що б він не сказав, все одно буде сприйнято і пояснено “на ура”... А можемо зробити і більше... Мені прийшла ідея створити такий собі свого роду цитатник... Знайдіть якогось путящого журналіста, щоб із ним побалакав і записав. Випустимо книжечку перед виборами...

- Пане Романе, геніальна ідея. Ніякий піар-менеджер ліпше б не придумав.

- Ну-ну, не підлещуйтеся!

- А я і не думав. Щиру правду кажу. А до того ж свою нерозторопність загладжую!

Обоє засміялися...

х х х

А поки вони сміялися, у ворожому таборі зріли свої плани. Мало того, що їм було важко знайти компромат, якого як кіт наплакав постачала Наталя Іванівна, так його і придумувати було важко і впроваджувати в життя, бо надто не вірили, і навіть обурювалися. Так само важко було створити конкурентно харизматичну особу. Німб сам собою все перевершував. Не дали нічого і пошуки засобів знищення самого німба, бо всі консультації зводилися врешті тільки до одного – єдиний спосіб наразі вірогідно реальний для знищення того німба – знищення самого носія німба. Знищите його – знищите німб. А інші консультанти, вже з інших питань гарячково казали, що знищити то можна, але чи можна знищити ідею, яка вже поширилася. Її можна тільки спонукати до більшого вибуху. Адже ж не в святому проблема, а в тих силах, які він приведе до влади. Наразі ситуація така, що навіть якщо він загине, то хто б не став на його місце, обраний буде він, бо крок із убивством тільки збурить натовп і підвищить рівень святості. Святий просто переміститься на прапор, владу, а разом із нею впливи і гроші попливуть геть...

Тому було обрано поки що типовий шлях пошуку засобів компрометації. І опиратися в тому доводилося лише на релігійно невизначених, вихованців минулої системи, люмпен-пролетаріат і агресивних атеїстів. Комусь платити, когось налаштовувати і підбурювати. У підпорядкованих засобах масової інформації публікувати статті, що то все від сатани, нацьковувати податливих і озлоблених священиків казати на святого, що той є лжепророком у овечій шкурі.

Але і тут, як тільки на якійсь зустрічі “з електоратом” хтось виконував якусь свою роль, то як правило все оберталося лише проти. В одних випадках провокаторів затримували самі учасники мітингів, куди їх було підіслано, в інших святий поводився так, що хотячи чи нехотячи тільки крок за кроком підтверджував в очах своїх прихильників свої риси. Наприклад, в одному випадку було досить таки спритно і вміло спровоковано бійку між учасниками мітингу. Так святий її зупинив мало не одним жестом. Все закінчилося тим, що розбишак просто винесли на руках і віддали поліції. В іншому випадку, коли своїй людині вдалося добратися до “святого” і обляпати його заготовленими нечистотами, той навіть і оком не повів, жодним жестом не виказав злості чи люті. Може то і німб додавав того, але і він сам вже мало не світився, і шоу всі були на то розраховані. Та взагалі, як уже говорилося, варто йому було в таких випадках просто здійняти руки над головою, і публіка вже шаленіла...