п'ятниця
«Переклади»
Сором`язливий мій герой
Сором’язливий мій герой!
Як прудко ти ганьби уникнув...
Сама свою зіграла роль,
Сама, сама, бо я вже звикла...
Бо й кляту поміч-компроміс
Відкинула із твого боку.
Між реквізиту, між завіс
Сховався, непомітний оку...
У соромі і маячні
Я перед глядачем постала.
Як гірко й боляче мені,
Та грати я не перестала...
Партер глумився наче кат,
І не прощав мені ні разу
Ні очевидність моїх втрат,
Ні правду в кожній тихій фразі...
Ішли, як стадо до води
Напитися із мого лиха...
Стою в нарузі як завжди,
Сама, одна я їм на втіху...
І натовпу не віднайти
Героя в зіграній ним дії...
Герой, чого боїшся ти?
Тобі нічого я не вдію...
Я маски з тебе не зірву,
Бо нашу роль сама зіграю...
Поразкою завершу гру...
А скільки болі... До безкраю...
_______________________
О, мой застенчивый герой,
ты ловко избежал позора.
Как долго я играла роль,
не опираясь на партнера!
К проклятой помощи твоей
я не прибегнула ни разу.
Среди кулис, среди теней
ты спасся, незаметный глазу.
Но в этом сраме и бреду
я шла пред публикой жестокой —
все на беду, все на виду,
все в этой роли одинокой.
О, как ты гоготал, партер!
Ты не прощал мне очевидность
бесстыжую моих потерь,
моей улыбки безобидность.
И жадно шли твои стада
напиться из моей печали.
Одна, одна — среди стыда
стою с упавшими плечами.
Но опрометчивой толпе
герой действительный не виден.
Герой, как боязно тебе!
Не бойся, я тебя не выдам.
Вся наша роль — моя лишь роль.
Я проиграла в ней жестоко.
Вся наша боль — моя лишь боль.
Но сколько боли. Сколько. Сколько…
***
Володимир Агатов
Шаланди, сповнені кефалі
Шаланди, сповнені кефалі,
В Одесу Костя приганяв...
І всі биндюжники вставали,
Як двері в шинок прочиняв...
Синіє море за Бульваром,
Каштан над містом запалав,
Наш Костя в руки брав гітару
І тихим голосом співав:
"Я вам не скажу за всю Одесу,
Бо вона велика он яка!
Але Молдаванка і Пересип
Закохались в Костю-моряка..."
В травневий день рибачка Соня,
Пришвартувавши свій баркас,
Сказала Кості: "Ви відомі,
А я Вас бачу перший раз."
І цигарок діставши пачку,
Надмірність чулася легка,
Їй Костя каже: "Ви — дивачка,
Та справа, бачите, така:
Я вам не скажу за всю Одесу,
Бо вона велика он яка!
Але Молдаванка і Пересип
Закохались в Костю-моряка..."
Фонтан черемхою убрався,
Бульвар Французький весь цвіте,
"Наш Костя, певно, закохався," —
Вже кожен докер знав про те.
Ця звістка швидко розліталась,
Кричав весь порт і аж охрип...
На те весілля всі збирались,
Лиш черевиків чутно скрип.
Я вам не скажу за всю Одесу,
Бо вона велика он яка!
День і ніч гуляла вся Пересип
На весіллі Кості-моряка...
_____________________________
Шаланды полные кефали
В Одессу Костя приводил
И все биндюжники вставали
Когда в пивную он входил
Синеет море над бульваром
Каштан над городом цветет
Наш Константин берет гитару
И тихим голосом поет
"Я вам не скажу за всю Одессу —
Вся Одесса очень велика ...
Но и Молдаванка, и Пересыпь
Обожают Костю моряка
Рыбачка Соня как-то в Мае
Причалив к берегу баркас
Сказала Косте: "Все вас знают,
А я так вижу в первый раз"
В ответ достав "Казбека" пачку
Сказал ее Костя с холодком:
"Вы интересная чудачка
Но дело, видите ли, в том":
Фонтан черемухой покрылся
Бульвар Французский весь в цвету
"Наш Костя кажется влюбился," —
Кричали грузчики в порту
Об этой новости неделю
В порту кричали рыбаки
На свадьбу грузчики надели
Со страшным скрипом башмаки.
***