«Білий попіл зими», вірші

4 сторони світу тут зійшлися в одному боці

в одній точні навпроти нас

щоб збудувати подібну лінію

хтось мав розкласти на дошки хреста

хто міг зважилась розкласти на дошки хреста

хто на таке здатний?

Дати шанс світу що залишився у нас за спиною

світу який ми тут прикриваємо собою

хоча він може навіть не здогадуватися що ми його останній шанс —

для цього ми тут

і це все що вам треба знати про нас:

щоб щасливо жити і спокійно спати

вам не треба знати скільки нас зрештою залишиться тут

як багато нас тут поляже.

Облаштовуємо місця для відпочинку

знову йдемо до розбитих будинків

нехай пробачать нам господарі

до чийогось дому

нашого правдивого тилу

чийогось колишнього житла

шукаємо серед руїн вцілілі речі придатні для спання

ковдри подушки матраци.

Стягуємо на позицію зброю питну воду БК

РПГ мухи РПК

можна утьос замість РПК

ВОГи до підствольників

5,45 7,62

хто зна на скільки ми тут

може бути хтось — на решту життя

джгути бинти не забути.

На сам кінець підбираємо напарників

не те щоб надто ретельно

вибір невеликий - війна

яких Бог дасть

яких нині пошле нам Бог

щоб чергувати на позиції удвох

через кожні чотири години міняючись.

Який Бог пошле людину в таке пекло?

Цей нас послав.

Що ж... Раз так треба…

Мабуть іншого виходу у нього не було.

У нас вибір був. У нас вибір — є.