«Дороговкази», вірші

князем Ігорем

та Богородицею

з

Камбродом

ліцеєм

110-ю маршруткою (А і Б)

університетом

обласною лікарнею

молодою гвардією

гострою могилою

центральним ринком

фонтаном у сквері ВЛКСМ

телевишкою

вокзалом

аеропортом

луганські будинки й дерева ростуть у мені

луганські тролейбуси їздять у мені

луганські люди розмовляють

сміються

сваряться

п’ють

засинають

і

прокидаються

у мені

люди народжуються і помирають

у мені

луганське сонце

сходить

і заходить

у мені

і так триватиме

доки я є

доки

я

є

тому я не сумую за домом

***

Вчитись любові — найважчий з усіх уроків.

Скільки зробила в минулому хибних кроків,

Як зневажала і вчителів, і пророків,

Всі відкидала поради, мов скельця вибиті —

Але дай, Милосердний, хоча б цього разу не схибити.

Серце у мене діряве, неначе сито —

Як мені, Боже, у ньому любов носити?