«Німб», уривок з роману

Він раптом засміявся сам до себе, впав на спину, полежав так з кілька хвилин, а далі наче із цілком новими силами встав і вже абсолютно іншим кроком пішов уперед...

 Х х х

Він ішов і усміхався сам до себе. Тепер він знав дуже багато про цей світ, він знав багато про людей, про їх творця і творця світу. Він вже абсолютно не турбувався про світло над головою. Бо світло він відчував усередині себе.