«Переклади»

Сором`язливий мій герой

Сором’язливий мій герой!

Як прудко ти ганьби уникнув...

Сама свою зіграла роль,

Сама, сама, бо я вже звикла...

 

Бо й кляту поміч-компроміс

Відкинула із твого боку.

Між реквізиту, між завіс

Сховався, непомітний оку...

 

У соромі і маячні

Я перед глядачем постала.

Як гірко й боляче мені,

Та грати я не перестала...

 

Партер глумився наче кат,

І не прощав мені ні разу

Ні очевидність моїх втрат,

Ні правду в кожній тихій фразі...

 

Ішли, як стадо до води

Напитися із мого лиха...

Стою в нарузі як завжди,

Сама, одна я їм на втіху...

 

І натовпу не віднайти

Героя в зіграній ним дії...

Герой, чого боїшся ти?

Тобі нічого я не вдію...

 

Я маски з тебе не зірву,

Бо нашу роль сама зіграю...

Поразкою завершу гру...

А скільки болі... До безкраю...
_______________________

       О, мой застенчивый герой,

ты ловко избежал позора.

Как долго я играла роль,

не опираясь на партнера!

 

К проклятой помощи твоей

я не прибегнула ни разу.

Среди кулис, среди теней

ты спасся, незаметный глазу.

 

Но в этом сраме и бреду

я шла пред публикой жестокой —

все на беду, все на виду,

все в этой роли одинокой.

 

О, как ты гоготал, партер!

Ты не прощал мне очевидность

бесстыжую моих потерь,

моей улыбки безобидность.

 

И жадно шли твои стада

напиться из моей печали.

Одна, одна — среди стыда

стою с упавшими плечами.

 

Но опрометчивой толпе

герой действительный не виден.

Герой, как боязно тебе!

Не бойся, я тебя не выдам.

 

Вся наша роль — моя лишь роль.

Я проиграла в ней жестоко.

Вся наша боль — моя лишь боль.

Но сколько боли. Сколько. Сколько…

***

Володимир Агатов
Шаланди, сповнені кефалі

       Шаланди, сповнені кефалі,

В Одесу Костя приганяв...

І всі биндюжники вставали,

Як двері в шинок прочиняв...

 

Синіє море за Бульваром,

Каштан над містом запалав,

Наш Костя в руки брав гітару

І тихим голосом співав:

 

"Я вам не скажу за всю Одесу,

Бо вона велика он яка!

Але Молдаванка і Пересип

Закохались в Костю-моряка..."

 

В травневий день рибачка Соня,

Пришвартувавши свій баркас,

Сказала Кості: "Ви відомі,

А я Вас бачу перший раз."

 

І цигарок діставши пачку,

Надмірність чулася легка,

Їй Костя каже: "Ви — дивачка,

Та справа, бачите, така:

 

Я вам не скажу за всю Одесу,

Бо вона велика он яка!

Але Молдаванка і Пересип

Закохались в Костю-моряка..."

 

Фонтан черемхою убрався,

Бульвар Французький весь цвіте,

"Наш Костя, певно, закохався," —

Вже кожен докер знав про те.

 

Ця звістка швидко розліталась,

Кричав весь порт і аж охрип...

На те весілля всі збирались,

Лиш черевиків чутно скрип.

 

Я вам не скажу за всю Одесу,

Бо вона велика он яка!

День і ніч гуляла вся Пересип

На весіллі Кості-моряка...
_____________________________

Шаланды полные кефали

В Одессу Костя приводил

И все биндюжники вставали

Когда в пивную он входил

 

Синеет море над бульваром

Каштан над городом цветет

Наш Константин берет гитару

И тихим голосом поет

 

"Я вам не скажу за всю Одессу —

Вся Одесса очень велика ...

Но и Молдаванка, и Пересыпь

Обожают Костю моряка

 

Рыбачка Соня как-то в Мае

Причалив к берегу баркас

Сказала Косте: "Все вас знают,

А я так вижу в первый раз"

 

В ответ достав "Казбека" пачку

Сказал ее Костя с холодком:

"Вы интересная чудачка

Но дело, видите ли, в том":

 

Фонтан черемухой покрылся

Бульвар Французский весь в цвету

"Наш Костя кажется влюбился," —

Кричали грузчики в порту

 

Об этой новости неделю

В порту кричали рыбаки

На свадьбу грузчики надели

Со страшным скрипом башмаки.

***