«Ти в пам’яті моїй...»

ГЕРА КВІТ

                                                     Володимирові Чуприні

Напхом напханий тролейбус —
                                                            бочка, повна оселедців.
За зупинкою — зупинка,
                                             мов за жовтнем — листопад.
В парку золото сусальне,
                                                мов «Перлина степу», ллється.
Якось дивно йти судилось:
                                                  крок вперед і два назад.

Слава Богу, є де сісти.
                                          Вчасно Бог послав і столик.
Гера Квіт мені й сьогодні —
                                                    друг, товариш і братан.
Сидимо, блаженні духом,
                                                 православний і католик.
Під густою міддю дзвонів
                                               сріблом дихає орган.

Розливаючи у склянки
                                         золоту «Перлину степу»,
Гера мружиться від сонця,
                                                 що іскриться у вині.
Зазираючи у пляшку,
                                        можна втрапити в халепу.
Але ж як тоді шукати
                                       ту із істин, що на дні?

Це не я кажу. Це Гера.
                                            А іще говорить Гера,
що одну й ту саму чару
                                            двічі спити не дано,
що болить йому Вітчизна,
                                                 мов ґалернику ґалера,
до якої той прикутий
                                       і яка іде на дно…

З парку золото сусальне
                                                мов скрізь пальці витікає.
Блудним сином сновиґає
                                                по алеях дим багать.
Всі шляхи ведуть до римів,
                                                  та не всі — до ватиканів.
І не всі, хто відлітає,
                                     до едемів долетять.

Рим римується із Кримом,
                                                 але це не так важливо.
Крим і Рим пройти ще можна,
                                                        а хотілось би — весь світ.
На одну і ту ж дорогу
                                       двічі вийти неможливо.
Це не я такий розумний.
                                              Це говорить Гера Квіт.

Гарне прізвище у Гери.
                                           Квітне Гера і не в’яне.