«Я той, який я є…» (переклади сонетів Вільяма Шекспіра)

Сонет 66


Tired with all these, for restful death I cry,
As to behold desert a beggar born,
And needy nothing trimm’d in jollity,
And purest faith unhappily forsworn,
And gilded honour shamefully misplac’d,
And maiden virtue rudely strumpeted,
And right perfection wrongfully disgrac’d,
And strength by limping sway disabled
And art made tongue-tied by authority,
And folly, doctor-like, controlling skill,
And simple truth miscall’d simplicity,
And captive good attending captain ill:
Tir’d with all these, from these would I be gone,
Save that, to die, I leave my love alone.


*

 
Измученная, смерть душа зовет.  

Коль за заслуги платят нищетой,

И в роскоши ничтожество живет,

И верность оскорбляют клеветой,


И позолотой осквернили честь,

И добродетель развратил порок,

И мощи немощь прививает лесть,

И глупость мастерству дает урок,


И совершенство стонет от острот,

И прямота безумьем прослыла,

И зажимает власть искусству рот,

И сделалось добро холопом зла.


Измученный, я смерти был бы рад,

Но как один ты стерпишь этот ад? 

 
*


Знесилений, я смерть до себе кличу –

Коли я бачу гідність у нужді,

Нікчемність під личиною величчя,

I вірність в безпробудній самоті,


І те, як вольній думці ріжуть крила, 

І чистоту розбещує порок,

I сила перед неміччю безсила, 

І дур дає майстерності урок,


І досконалість не знаходить ладу,

І правди притупляється перо, 

І затикає рот мистецтву влада, 

І перед злом холопствує добро.


Знесилений, не став би жити й митi,

Та як тебе залишу в цьому свiтi?