«Я той, який я є…» (переклади сонетів Вільяма Шекспіра)

Сонет 35


No more be grieved at that which thou hast done:
Roses have thorns, and silver fountains mud:
Clouds and eclipses stain both moon and sun,
And loathsome canker lives in sweetest bud.
All men make faults, and even I in this,
Authorizing thy trespass with compare,
Myself corrupting, salving thy amiss,
Excusing thy sins more than thy sins are;
For to thy sensual fault I bring in sense,
Thy adverse party is thy advocate,
And ‘gainst myself a lawful plea commence:
Such civil war is in my love and hate,
That I an accessary needs must be,
To that sweet thief which sourly robs from me.


*

Ты не горюй – мутятся родники,

Луну и солнце закрывают тучи.

Когда теряет роза лепестки,

Прекрасное становится колючим.

Мы, к сожаленью, все не без греха,

А я – вдвойне, придумав эти строки

И мнимою изящностью стиха

Прикрыв твои проступки и пороки.

Враждебной угождая стороне,

Провинность на себя готов взвалить я.

Вершат любовь и ненависть во мне

Междоусобные кровопролитья.

Я так любимым вором дорожу,

Что потакаю молча грабежу.

 
*


Ти не сумуй – мутяться джерела, 

Шипи троянд колючi та жорсткi,

На ясне сонце напливає мла,

І їсть черв’як тендiтні пелюстки.


З живих нiкого не минає гріх.

І роблячи несамовитий крок, 

Я – може, найгрiшнiший від усіх –

Приховую у вірші твій порок,


Ворожiй догоджаю стороні, 

Беру на себе будь-яку вину. 

Ведуть любов з ненавистю в мені 

Кривавої усобиці війну.         


Я злодієм настiльки дорожу,         

Що потураю мовчки грабiжу.