«Я той, який я є…» (переклади сонетів Вільяма Шекспіра)

Михайло Юдовський


Сонет 74

 
But be contented when that fell arrest

Without all bail shall carry me away,

My life hath in this line some interest,

Which for memorial still with thee shall stay.

When thou reviewest this, thou dost review

The very part was consecrate to thee:

The earth can have but earth, which is his due;

My spirit is thine, the better part of me:

So then thou hast but lost the dregs of life,

The prey of worms, my body being dead;

The coward conquest of a wretch’s knife,

Too base of thee to be remembered.

The worth of that is that which it contains,

And that is this, and this with thee remains.

 
*

 
Но если смерть на вечные века

Меня в острог подземный поместит,

Мой рукописный памятник – строка –

Тебе потерю эту возместит.


Ты ей без сожаления внемли,

И ты поймешь неравность дележа.

Земле досталась только горсть земли.

Тебе – моя бессмертная душа.


Пусть черви мною кормятся гуртом,

Но для тебя я в главном не исчез.

И стоит ли печалиться о том,

Что мог отнять любой головорез?


Пусть тешит смерть мой неприглядный тлен.

А я – с тобой. И тем благословен.


*


Але якщо все виявиться гірш,

І заховає смерть мене за ґрати,

Мій рукописний пам’ятник – мій вірш –

Зуміє втамувати горе втрати.


Читай його без смутку на чолі,

Бо серце усвідомити повинно: 

Земля придбає пригорщу землі,

А ти – мою безсмертну половину.


Ти головне, що є в мені, зберіг.

Втішайся ним без болю і тривоги.

Нехай черв’як ласує тим, що міг

Украсти тать з великої дороги.


Мій тлінний прах розвіється, як дим.

А я – з тобою. І безсмертний тим.

 

Страницы