«Я той, який я є…» (переклади сонетів Вільяма Шекспіра)

Сонет 121

 
‘Tis better to be vile than vile esteemed,

When not to be receives reproach of being,

And the just pleasure lost which is so deemed

Not by our feeling but by others’ seeing.

For why should others’ false adulterate eyes

Give salutation to my sportive blood?

Or on my frailties why are frailer spies,

Which in their wills count bad what I think good?

No, I am that I am, and they that level

At my abuses reckon up their own;

I may be straight, they they themselves be bevel.

By their rank thoughts my deeds must not be shown,

Unless this general evil they maintain:

All men are bad, and in their badness reign.

 
*

 
Злословие страшней, чем злодеянье,

Напраслина не может быть права,

И радость превращается в страданье,

Когда живешь, как требует молва.


Как чей-то взгляд, порочный и предвзятый,

Поймет мою беспечность, не браня?

Пусть я неправ, но тайный соглядатай

Во много раз неправедней меня.


Я тот, каков я есть, а словоблудье

Меня стремится подогнать под всех.

Но прям, быть может, я, а сами судьи

Кривым аршином измеряют грех,


Поскольку тот, кто святостью не блещет,

Мирясь с собой, на ближнего клевещет.

*


Злослів’я тяжеліш за злодіяння,

Підступніші обмови від зневір,

І радість обертається в страждання,

Коли живеш, як хоче поговір.


Як може погляд вдачі неживої

В мені щадити гру гарячих вдач?

Хай грішний я, але за мене вдвоє

Грішніш таємний мій спостерігач.


Я той, який я є, а словоблуддя

Багне мене підладити до всіх.      

Але прямий, можливо, я. А судді

Вимірюють кривим аршином гріх.


Тому що той, хто святість не являє,

Себе простивши, ближніх обмовляє.