«Я той, який я є…» (переклади сонетів Вільяма Шекспіра)

Сонет 71

 
No longer mourn for me when I am dead

Than you shall hear the surly sullen bell

Give warning to the world that I am fled

From this vile world with vilest worms to dwell:

Nay, if you read this line, remember not

The hand that writ it, for I love you so,

That I in your sweet thoughts would be forgot,

If thinking on me then should make you woe.

O! if, I say, you look upon this verse,

When I perhaps compounded am with clay,

Do not so much as my poor name rehearse;

But let your love even with my life decay;

Lest the wise world should look into your moan,

And mock you with me after I am gone.

 
*

 
Когда умру я, погрусти немного,

Пока твердят колокола церквей,

Что я из мира низкого земного

Ушел в подземный низший мир червей.


И обратясь случайно к этим строкам,

Забудь о написавшей их руке.

Я не хочу, хотя бы ненароком,

Тебе напомнить о твоей тоске.


Когда ты попрощаешься со мною,

Умолкнувшее имя не зови.

Пусть будут смертью прерваны одною

И жизнь моя, и жизнь твоей любви.


Я не хочу, чтобы в твоей печали

Клеветники забаву отыскали.


*


Сумуй не довш, коли мене не стане,

Ніж сповіщає похоронний дзвін,

Що вiд земної згубної омани

Пішов я в край підземний домовин.


Якщо цей вiрш проглянеш випадково,

Хай тихе серце не збентежить жаль –

Я не бажаю нагадати знову

Тобі про давню тугу і печаль.


Коли мій прах сховається під твердю, 

Відправ моє ім’я до небуття.

Хай обірвуться однією смертю

Твоє кохання і моє життя.  


Менi не хочеться, щоб зубоскали

В твоїй журбі забаву відшукали.