З книжки «Цукровик»

Олександр Мимрук

*****

спека в неділю

коли гілля дерев нахиляється

до поверхні вулиці

затуляючи від смерті

спраглих котів

 

спека опівдні

 

і всі предмети навколо

стають подвійно-важчими

особливо тіла

 

вже нічого не хочеться

ти просто прикутий до ліжка

 

розглядаєш

мінливі сонячні плями

і вгадуєш в них

забуті обличчя

 

спека в неділю

це час вселенської втоми

яка стікає гарячими струмками

на біле простирадло долівки

 

в такі дні

міська влада

вмикає тривожні сирени

 

і все місто тікає

до бомбосховищ і погребів

лише б не бачити

цього пекучого неба

 

не зустрічатися з ним

віч-на-віч

без посередників

в годину найвищого

сонцестояння

 

тільки діти

найсміливіші зі всіх живих

залишаються на відкритому

 

домальовують

цифри та лінії

 

приймають

перший удар