«Життя серед каміння», переклади з грузинської поезії

ніч

Я вичавлю ніч на твої губи –
Покуштуй терпку й солодку ніч –
Облизни їх кінчиком язика
Й здивуйся – яка,
Яка рідкісна на смак – ніч.
Безперечно, тобі сподобається.
Ушляхетни горлянку цим чорним вином – ніччю.
Це напій чоловіків та жінок,
Його не п'ють у старості  чи  в дитинстві.
Спробуй, скуштуй, по-дитячому облизуючи губи,
Цю прозору, дещо збаламучену ніч.
Вона не для дітей і не для старців,
То їм  вона – і ляк, і морок, й смерть.
А ніч – не лише темінь,
І  – взагалі не темінь.
Ніч то є ніч,
це знають чоловіки й жінки, і я, і ти…
Нехай запалиш світло…
І навіть якщо – сонце…
І навіть якщо – мати…
Нехай бо – всі-всі-всі…
Все ж – не сполохати ніч.
Отож прийди, приляж, замри,
А я чавитиму  на твої губи –
Цю теплу, цю прохолодну ніч – 
А ти гурмань, лизни іще раз язиком
І осягни – якою,
Якою ласою буває ніч…

***

Знову неголене  моє  лице.
Пам'ятаю, як востаннє
Стояв  біля  дзеркала 
З  бритвою у руці.
Здається, згадував обважнілість
Десятка  кінчиків  твоїх  пальців.

Не пам'ятаю, чи покінчив  тоді із життям,
Чи  лише поголився.