«Життя серед каміння», переклади з грузинської поезії

Шота Іаташвілі

Поет, прозаїк, перекладач, літературний критик. Народився 1966 року 

відмежування метеорології від поезії

І піду я у вітер, ніби Моцарт,
з легкими хвилями пісні в душі.
Г. Табідзе

I
Остаточно маємо відокремитися
Від слів, що сповіщають стихійні  лиха.
Й понад усе від слів, що виражають   
Вир  настроїв  людських.
Поезії сьогодні і надалі  без цих понять належало би бути.

II
Дивлюсь у вікно.
У віршах  переспівані «дощать дощі».
У віршах  перемелені «сніжать сніги».
Виходжу на подвір’я. 
Нічого поетичного у вітрі  −
Лише штани полоще,
б'є в обличчя і думки змітає геть,
Що  в принципі й  підтверджує правдивість
Моїх  теоретичних  міркувань:
Поезія  та  метеорологія
Одне на одну  заховали  сто образ.
Саме сьогодні час їм розійтися,
Щоби лишитись тими, ким насправді є.

ІІІ
Бабуся   (з боку батька) – Іаташвілі Маріам
була метеорологом.
Мій дід (по матері) – Руруа Пармен – 
поетом.
Я ще дитиною відчув  поетику в словах
Про  стан  далеких хмар.            
Бабуся  інколи демонструвала небо і навчала:
 «Кумулус, стратокумулус»…
Відтоді скільки часу проминуло,
Сьогодні я, хоча це сумно й дивно,
Так, Викривальник
Непоетичної природи метеорології
й неметеорологічної природи поезії.

ІV
Напевно, вам не  важко здогадатися,
Як  зле  мені.
Тим паче, що  я  сам писав такі
рядки:
«Вітер у душі, вологоока моя Маріам.
Вітер у душі, вітер,  а чи тут, а чи там…»
Ще й інші, до них  подібні.
Так, ця справа нелегка,
Та  я її закінчу – хтось  же мусить,
Щоби  в майбутньому житті-поезії
З очей моїх не лив  дощ,
Волосся не вкривав сніг
І вітер не гуляв  душею.

V
Я написав вірша, 
Немов спрогнозував поезії погоду. І
На вулицю ступив, тієї ж миті
Непоетично випещений вітер
Штаньми  заплескав, наче у долоні,
І старанно
Відлупцював  моє лице.