«Життя серед каміння», переклади з грузинської поезії

Поет, перекладач. Народився 1971 року

ЖИТТЯ СЕРЕД КАМІННЯ 

Так, розумію я все. 
Бо й сам тими ж мудрощами обдурював
себе, і серце своє, але зашморгнулося –
це час збирати каміння – я правильно сказав? – і ось цей час 
чомусь занадто, ганебно затягнувся:
усе каміння й усі камінчики, великі й крихітні, зібрано, 
величезні стіни споруджено
довкола мене, 
високі вони – 
якщо трапиться розкидати, 
то й найлегшого камінчика не перекинути
за стіни. 

Боюся й ворухнутись – адже можуть упасти 
ці мої, збирані роками, значущі камені
і роздавити мене. Сиджу непорушно

і розглядаю кожен камінь окремо; 
у деякі, трапляється, закохуюся, 
проте не наважуюся освідчитись.

МАЛА ЕЛЕГІЯ БАТЬКОВІ  

Дивись, це дерево і є мій батько. 
Ти здивований? 
Дуба чекав побачити? 
Ні, це дерево і є мій батько. 
З тонким стовбуром 
і ще зовсім не старе, 
яке чутко спить взимку
і весною прокидається з першим теплом. 
Воно не затінює половину двору, 
не затуляє світло іншим деревам, 
його тінь не важка і слухняна – 
навіть слабке осіннє сонце
без зусиль обертає її довкола стовбура. 
Ну а влітку, коли в нас нестерпна спека, 
Його тінь п'ятьох, шістьох, мо й більше, вкриває вільно, 
і нам цього вистачає. Нас більше й нема. Більше
і не треба.

*** 

Жодного дару передчуття, 
Бог мене пожалів, 

проте,
аби не почував себе щасливим, 

наділив іншим – 
даром минулого. 

Минулого, 
в якому постійно щось змінюється. 

Сьогодні пригадую: 
тоді мати не побачила мене. 

Завтра може здатися: 
побачила і не сказала. 

А післязавтра скажу: 
я сам їй зізнався.