«Про що шуміли дощі», роман (1 частина)

    Не спала всю ніч, завершувала роботу над проектом особнячка. Затяжним та сумним виявилось моє з ним  прощання. За цей час ми звикли одне до одного, і у вигаданому світі нам було затишно, бо вигаданий світ виявися реальніше справжнього. Підходжу до вікна. Ось  там стояв мій особняк. Віднині цей шматок землі успадкувала триповерхова халабуда. Незабаром в її стінах завирує бізнесове життя.

    Чи давно я стояла на тому місці в передсвітанковій пелені дощу, відсьорбуючи ром? Тодішня прощальна вечірка Леськи театральною завісою  м’яко опустилася на спорожнілу сцену. Пам’ятаю, як на уламках особнячка пообіцяла йому, що в нього обов’язково настане друге, нове життя. Ніхто його не руйнував, він просто переселився із брудного й вонючого закутку на білосніжний простір комп’ютерного ватману.

   Я побудувала будинок, і цим врятувала його від забуття. Ну то й що, що він у віртуальній площині, але це вже мій, власний будинок. 

   За вікном зривається перший сніг. Зима несе самотність.

   Одних від мене забрали, другі — пішли самі, від третіх — відмовилась сама, а тепер і особнячок прощається зі мною.

   Ще зовсім недавно мій погляд гордо ковзав поверх натовпу. Я насолоджувалась прозорими й простими днями власного життя. А ось зиркнула навколо,  і раптом побачила, що все те — всього лишень власна уява. Насправді ж — все зовсім не так.

                                ЧАСТИНА ДРУГА

                                             ВАДИМ

                                  (або Ще одна дієва особа)

«Вся біда літератури в тому, що в ній занадто багато сенсу.

В реальному житті сенсу немає. ... Хіба що з точки зору Бога. А з нашої — ніякої.

Дивна річ, але ближче до дійсності виявляються саме ті книги, в

яких, на загальну думку, менше правди».

Олдос Хакслі. «Геній і богиня»

«Світ існує для того, щоб увійти в книгу».

Марламе. «Книга — інструмент духу»

                                           *   *   *

   Мені можуть позаздрити усі марнославні люди  світу: щоранку, навіть в суботу та неділю, рівно о 7.00 спрацьовує таймер телевізора, і я прокидаюсь під звуки власного творіння: «А погода сьогодні в Харкові буде сонячною, температура повітря 18 градусів вище позначки «нуль», вітер південно-західний, 3—4 метри за секунду, відносна вологість повітря — 44 відсотки, тиск ртутного стовпчика зупинився на позначці 763».