«Обезсилює Слово на щасливу усмішку лють…»

СОСЮРИНА  БІЖЕНКА З РАЮ

 

     «Марив я про дівчину війну всю…»

                                  «Де я живу, колись була церква.

                                  Стіни такі містично кольорні,

                                  а на них китайські дракони, і лотоси,

          і смуги, як у моєї коханої, під очима, чорні…»

                                   (Володимир СОСЮРА, 1922)

 

Переведіть мене через невИдність 

на протилежний бік – в отой зелений вік,

в якому занеслАвили невинність –

і перший Чоловік із Раю втік.

 

О яблунько з червоними плодами –

приманка Змієва і зваба ненажер –

плодишся в Україні, бо продали…

А що ж твій Змій, – на пенсії тепер?

 

На персональній – за заслуги видні?

Й оклад: робота ж, як в гарячому цеху –

закУблювати, – хай сичать огидно

царюючі у кріслах наверхУ

 

без приводу, з нагоди, для застрашшя,

на звабу, зраду й провокаціїю подій…

Зміїна гнучкість – вашим–нашим рашам:

бюджетні яблучка – в пащеку тільки їм!

 

Переведіть мене, екстрасенсюри,

а то перелечу на шапці золотій

петлюрівського сотника Сосюри –

хай звабить Єву краще він – не Змій!

 

Володька із Дебальцевого вміє:

пригорне Єву так, як справжній Перший син!

Лукавий Змій від ніжних Слів зомліє

на зубі з яблуком отруйних насінин!..

 

Й здригнеться Рай – аж задвигтять сараї,

у Єви серце вічним дивом спалахне,

бо Прощені – з любові не вмирають,

хоч Рощеними в Змії їм ще тхне…

 

Веде Володька біженку із Раю,

а Третя Рота у вогні й диму внизу….   

Не ХТО, а ЩО Донбас перемагає:

із шапки Тризуб, а чи Зміїв зуб?!

 

А над Дінцем, узвишшями й лугами,

де більше пахощів, аніж в Раю, мабуть,

Поет і Єва босими ногами

по голограмах вічних квітів йдуть.

 

Далекий шлях. І як би там не важко –

Володька Єву на руках уже несе…

Зосталось міну обійти й розтяжку,

та Змій ось-ось її перегризе!

             20.02.2015