«Обезсилює Слово на щасливу усмішку лють…»

ЖЕРТОВНІСТЬ

 

Знаю всіх псів у дворі,

а ось цього не знаю.

Влігся в траву

та й очами горить,

як зоря.

Що з цим собакою?

Де його власник чи зграя?

Де його трон?

Бо за величчю –

гідний  царя! 

 

Чистий, доглянутий:

шерсть аж пахтить

у загрітку.

В бубон згорнув 

недомислені горем думки.

За камуфляжний ошийник

дорослим і діткам

братись не радить 

зубастим гарчанням

хрипким.

 

Світить очима 

травиному

мокрому дроту,

плаче сльозою,

якої не бачить ніхто…

Так оце кривду затис

у занімленім роті, –

що без хазяїна вперше

вернувся з АТО.

 

…І лиш коли

заревіла

«Швидка допомога»,

дзвякнули ноші

в тісній половині

дверей –

пес підхопив

свої злежані ноги, –

і – до людей!  

 

Як він хвостом

вигинав запитання –

ти як там?!

Як всі боління

злизати хотів язиком,

свідок і янгол,

який відвертає теракти,

й шлях перенюхує

перед своїм вояком…

 

Духу просив,

домахавшись хвостом

аж до Бога, –   

зраду і  смерть

перегризти на передовій…

Лапу готовий віддати

як вартісну

донорську ногу

тому, хто з нош

зістрибнУв…на одній.

                                9.05.2016