«Мовчу, щоб розповісти про життя...»

Василь Довжик

                                            квітка – сон

                                            й зірки осінні,

                                            сніжно-біла

                                            і брунатна –

                                            Я люблю жінок в цвітінні!

 

                                            І на сіні,

                                            і в насінні,

                                            як хвилюються у полі,

                                            і в шаленому тремтінні,

                                            наче листя на тополі.

                                            І як долі

                                            десь на волі,

                                            то на боці, то на спині,

                                            як в картині

                                            вже лежать…

                                            м’які  і  кволі.

Страницы