«Німб», уривок з роману

- То чому?... – Петро Васильович затнувся, він мало не спитав, чому його називають святим... – Чому тоді ми деколи в житті вживаємо те слово і щодо людей, які не мають нічого до церкви? Просто добрі, безкорисливі, щирі... І вони не обов’язково ходять до церкви...

- Отут ми вже маємо перед собою побутове ставлення до святості... Бо то цінні людські чесноти і вони притаманні і богові, і Йому важливо, щоб вони були в нас. Але ми все одно так кажемо тільки образно, а не прямо.

- Так, я це розумію, -- Але маю на увазі інше. Це звичайні, наскільки я розумію, люди. Тобто ті, які не є синами Божими на рівні з Христом. Вони роблять, чи робили всі ті самі малі гріхи, що і ми. І сексом могли займатися, і дрібним обдурюванням... всяким. Принаймні на початку життя. І раптом визнаються святими. І їх малюють із отакими от німбами...

- Ну, не зовсім із такими... Із золотими... Але загалом так, правда. І це тому, що вони хоча і грішні, як і всі, але в певну хвилину відчули, що мусять перейти ту грань. І розпочали цілком праведне життя... Тобто почали грішити набагато менше, ніж інші... І почали діяти на користь богові і людям. Деякі з них страждали за це, мусили стерпіти за віру багато мук. А деякі навіть народжувалися вже з такою місією і покликанням. Тобто і не були вже від початку такими грішними, як ви кажете, носили на собі печать божу

- Печать... Печать це теж цікаво, -- пробурмотів Петро Васильович якось неуважно. – Я просто все частіше собі думаю, що жити отак, як ви кажете у святості – це наче якось протиприродно. Це навіть просто неможливо. Тому в усіх тих визначеннях святих наче є повно фальші... Тому люди і не намагаються так жити, скільки їх не переконуй!

Тут пан Юрій у себе в кімнаті аж руки собі потер втішено. Але священик його не порадував гарячим запереченням і викрутасами, він навпаки наче підтвердив:

- Так. Деколи і ми між собою ведемо такі суперечки, що визначення святих – то теж наче якийсь конвеєр і що нині рамки того визначення дуже розмиті. Змінилося дуже багато від тих давніх часів. Нині навіть якось і простіше бути святим...

- Що ви маєте на увазі?

- Та набагато легше тепер. От, наприклад, часто під святістю розуміють благочинну діяльність. А вона ж то тепер уже набагато полегшена. Окрім того вона, якщо добре поставлена інформаційна справа, одразу всім стає видна. Одна людина, яка на виду у всіх тут же стає очевидним благодійником і їй самій починають допомагати в тій діяльності, їй навіть все менше доводиться докладати до того зусиль, а інша в той час, яка жертвує набагато більше, але вона невидима. Її бачать, наприклад, лише десятки людей у якомусь концентраційному таборі, де вона всім своїм єством допомагає їм полегшувати життя...

- Чому ті люди, які такими є, дуже часто не головні в суспільстві? А ще частіше помирають взагалі невідомими, і ніхто про них навіть і не знає. Тільки тому, що про них ніхто відомостей не зібрав?

- Загалом можна сказати і так. На визначення святості, до речі, дуже часто впливає думка людей. У деяких випадках просто поклоніння людей одній особі може призвести до канонізації... Щоправда має минути не менше ста років поклоніння цій людині. Хоча вже от маємо приклади, коли ста років і не треба, значить кількість поклонників і розголос. Мати Тереза, Папа Іван Павло II. Їм багато чим сприяли засоби масової інформації. Звичайно, святості від того більше чи менше не стає, вони справді можуть бути саме такими, але у поклонінні людей сама канонізація має велике значення.

- Тобто мені теж допомагають засоби інформації і поклоніння людей, яким можна керувати?

- Цілком можливо, хоча знову ж таки. Це людський суд. Він є скорим. Насправді все може бути інакше. Не в сенсі, що ви не святий, а навпаки, якраз проходите той шлях, який визначає вас як такого. Ніхто того сказати наперед не може. Якщо правильно, то ні я, ні хто інший не може судити щодо того, хто ви є... Тільки за вчинками. Ну, і за їх результатами. Бо деколи можна хотіти добра, можна домагатися його, бажати, але отримувати в результаті щось руйнівне і недобре.

- Отож і я про це постійно думаю. Якщо людина впливає лише на найближчих навколишніх, вона має мінімальний вплив. Там нагрубіянив, там вдарив, там обдурив, там зрадив... А якщо це у впливі на сотні тисяч...

- Дуже слушна думка. На вас лежить дуже велика відповідальність і треба постійно зважувати все. Щодо мене, то я тепер починаю навіть розуміти, як вам важко і дуже вам співчуваю. Може, і справді недаремно вас, саме вас обрав Господь для того випробування...