суббота
«Збігає час, як молоко на плитці...»
ХРЕЩЕННЯ ХРЕЩАТИКОМ
Хіба це три горя? – Три щастя,
бо поряд – три княжі гори:
«Хрещатик, Хрещатик, Хрещатик», –
скажу я, і ти повтори,
бо змалку, йдучи на Хрещатик,
казали: «Ідемо на Хрест»!
І це означало: на чати
Любові, на вуличний тест.
...Краями у цього Трищастя –
дві площі, а в центрі – Майдан:
з пришестям мільйонів, з причастям,
простим прикладанням до ран.
Як цілили в нас відморозки,
чий погляд з-під масок склянів,
ти знав: ми лише відголоски
нестомлених Стусових слів.
Як тільки ментівське тріпло ще
стріляти давало наказ,
став брук Європейської площі,
і Бог став, і вітер – за нас.
Всі дні ту ментівську босоту
він чадом із шин годував:
знав напрям той вітер свободи
і „ленти” надій подавав...
Коли полетіли гранати
з Грушевського в бік барикад,
поранена камера правду
таки зберегла для внучат…
.
„Овець” навчимося прощати,
та спершу – карати убивць.
Бо – справа Майдан і Хрещатик,
а зліва Дніпро задививсь.
НЕПОВЕРТАНЦІ
О, минуле! Твоїм васалам
І в майбутньому тісно буде!
Євген Плужник
Така вже тут музика з історією,
Такі-то в нас при могилах танці:
Натхненно диригентом Кобою* створені
«Нєвозвращєнци» – по-нашому «Неповертанці».
Ось могила Плужника – та порожня
(як йому в Карелії сандарможеться?**):
не поверне тіл сусідська таможня,
тож і на Байковім пустоти множаться…
А живих із Києва скільки вкрадено?!
Тьми могил ми світу напозичали…
Україн з них п’ять могло бути складено –
саме тих, яких нам не вистачало.
Як зерном, поля засіяні українцями –
вище жит-пшениць вже смерті доробок.
І моря тілами наповнювали по вінця ми…
А Карпати – гори чи гігантський нагробок?
*Коба – так наближені звали Сталіна.
**Урочище Сандармох (Карелія) стало місцем розстрілу соловецького тюремного етапу 1937 року; з них 198 осіб – вихідці з України, зокрема митці Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Марко Вороний, Валер'ян Підмогильний та інші.
Страницы
- « первая
- ‹ предыдущая
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- 6
- 7
- 8
- 9
- следующая ›
- последняя »